Цей день в iсторiї - події та люди

26.11.2008 09:05:24 |

Свято:

Всесвітній день інформації. Проводиться з ініціативи учасників Всесвітнього інформаціологічного форуму ВІФ-2000 і Міжнародної академії інформатизації (МАІ).

Події дня:

1769 – у Російській імперії було запроваджено Георгіївський хрест.

1901 – львівські студенти виступили з вимогою створення у місті українського університету.

1918 – РНК Радянської Росії ухвалила Декрет про наукові, літературні, музичні й художні твори, згідно якого як опубліковані, так і не опубліковані твори визнавалися надбанням РРФСР.

1926 – Рада праці та оборони затвердила першу радянську програму будівництва нових кораблів, у тому числі й підводних човнів.

1943 – місто Гомель (Білорусія) було звільнено від нацистських загарбників.

1944 – перший з’їзд делегатів народних комітетів Закарпатської України ухвалив маніфест про возз’єднання Закарпатської України (що входила до складу Чехословаччини) з Радянською Україною.

1956 – на екрани радянських кінотеатрів вийшов фільм “Весна на Зарічній вулиці”.

1968 – сесія Генеральної Асамблеї ООН ухвалила Конвенцію про незастосувавання строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства.

1973 – головна подія дня в Радянському Союзі: почався офіційний візит Генсека КПРС Леоніда Брежнєва в Індію.

1977 – у Львові відкрито пам’ятник Івану Федорову (скульптори В. Н. Борисенко, В. М. Подольський).

Цього дня народились:

1858 – Іван Оникійович Загорський, український актор. Працював у театральних трупах М. Кропивницького, П. Саксаганського, М. Садовського, І. Карпенка-Карого.

1883 – Міхай Бабич, угорський письменник і перекладач. Писав поезію, романи (“Каліф-лелека”, “Сини смерті”), літературознавчі праці. Перекладав твори Данте, Софокла, Ш. Бодлера, П. Верлена, вірші середньовічних поетів.

1888 – Іван Петрович Разенков, російський фізіолог, академік АМН СРСР. Автор праць з фізіології вищої нервової діяльності, з фізіології і патології травлення. Лауреат Державної премії СРСР (1947).

1898 – Карл Циглер, німецький хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1963 р. разом з Дж. Натта). Автор праць з металоорганічного синтезу, отримання бутадієну, вищих спиртів тощо. Відкрив (1953) змішаний титан-алюмінієвий каталізатор (“каталізатор Циглера”), на основі якого був отриманий поліетилен з регулярною структурою.

1903 – Олексій Олексійович Панкратьєв, український кінооператор. З 1928 р. працював на Київській студії художніх фільмів, де керував науково-дослідною лабораторією і відділом комбінованих зйомок (1934 – 1941). Читав курс лекцій з операторської майстерності в Київському кіноінституті. З 1944 р. був оператором Київської студії художніх фільмів. Зняв стрічки: “Тарас Трясило”, “Шкурник”, “Штурм землі”, “Фата моргана”, “Богдан Хмельницький”, “Олександр Пархоменко”, “Подвиг розвідника”, “Шельменко-денщик” та ін. Багато працював з кінолюбителями.

1918 – Іван Йосипович Кільберг, український диригент, заслужений діяч мистецтв УРСР. У 1954 – 1982 рр. – головний диригент Одеського театру музичної комедії.

1948 – Галина Миколаївна Прозуменщикова (Степанова), українська спортсменка, заслужений майстер спорту СРСР (1964). Олімпійська чемпіонка з плавання (1964; була першою радянською спортсменкою, котра завоювала олімпійське золото у цьому виді спорту); чемпіонка Європи 1966, 1970 рр. Рекордсменка світу 1964 – 67 рр..

1963 – Дмитро Володимирович Табачник, український політичний і державний діяч.

Цього дня померли:

1855 – Адам Бернард Міцкевич, польський поет, діяч національно-визвольного руху.

1968 – Ептон Білл Сінклер, американський письменник. Писав переважно соціальні романи (“Нетрі” (The Jungle), “Столиця”, “Король-Вугіль”, “Нафта”). Як це не парадоксально виглядає, але саме книги Ептона Сінклера (особливого галасу наробили “Нетрі”) призвели до реальних реформ в Америці, зокрема, - до закону про контроль над харчовими продуктами 1906 р. Дослідник творчості письменника Девід Томсон зазначає: “Багато хто з критиків намагається пояснити нинішню злободенність Сінклера тим, що американська їжа все ще підозріла, так само як і її виробники. Але головне, звісна річ, не в цьому, а в тому, що Ептон Сінклер поділив Америку на “нас” і на “них”. “Вони” – це уряд, багатії, корпорації. “Ми” – це читачі. Колись, з 1930-х до 1970-х років в Америці були уряди і політики, турбота яких про країну була очевидною. Потім, поступово, суспільство знову розділилося на “них” і на “нас”… сьогодні ми знову кинуті напризволяще.” Книжки Ептона Сінклера вплинули на творчість Драйзера, Сінклера Льюїса і на Стейнбека, хоча й усі ці письменники, як романісти, перевершили свого натхненника. Чарлі Чаплін, котрий приятелював із Сінклером, казав, що не пам`ятає його без усмішки. Цей побутописець американських злиднів, бруду і горя був надзвичайно компанійською і веселою людиною. Наприкінці 30-х років 60-річний Сінклер почав писати серію романів про Ленні Бедда. Один з романів цієї серії (“Зуби дракона”) був удостоєний Пулітцерівської премії. Вся серія мала назву “Кінець світу”, втім, попри таку досить песимістичну назву стала настільки популярною у США, що зробила врешті-решт Сінклера багатою людиною. Сьогодні інтерес до творчого спадку письменника помітно пожвавився: останній приклад тому – досить вдала минулорічна екранізація сінклерівського роману “Нафта”, здійснена Полом Томасом Андерсоном. Тема влади, політики, диктату корпорацій, “брудних” грошей з одного боку і долі пересічного (“маленького”) американця з іншого – у кризові часи знову стає актуальною. І не лише для Америки.

Источник:	Всеукраїнський прес-центр
Ссылка:	http://presscenter.ukrinform.ua/history.php?hist_id=874

Возврат к списку