26.11.2008 15:14:11 | Олександр Мінкін
Після того як безглузда спікеріада завершилася цілком очікуваним провалом, головні політичні гравці України перемкнули свою увагу з внутрішньополітичної на зовнішньополітичну арену. А справ там дійсно накопичилося безліч: у Президента Віктора Ющенка "горіла" перспектива приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО, у прем'єр-міністра Юлії Тимошенко намічалися проблеми з постачаннями газу з Росії. Здавалося б, заради вирішення цих важливих проблем лідери держави повинні об'єднатися і разом протистояти зовнішньополітичним викликам. Але ні глава держави, ні прем'єр не спромоглися подати один одному руку допомоги, погіршивши і без того нелегке становище країни на міжнародній арені.
На останньому засіданні РНБО Віктор Ющенко, крім поголовної критики всіх і вся, не забув підбити проміжний підсумок діяльності української влади у зовнішній політиці. І хоча своєрідний звіт глави держави мав оптимістичний характер, насправді тішитися було нічим. Не занесеш-бо в актив Україні невизначену ситуацію з просуванням у Євросоюз. Та й особливої користі від участі держави у неформальному об'єднанні ГУАМ, яке замислювалося як противага Росії на пострадянському просторі, також не видно: єдиний цінний для нас союзник, Азербайджан, прагне співробітничати з урівноваженою Москвою, а не з нестабільними Києвом і Тбілісі. Що ж до згаданого президентом вступу до СОТ, то особливої користі від нього товаровиробникам, які орієнтуються на європейські ринки, поки нема.
Що ж до приєднання України до ПДЧ, то тут зовсім все сумно. Провал на Бухарестському саміті НАТО у квітні 2008 року не напоумив Віктора Ющенка – гарант наївно вважав, що План дій дістанеться країні на грудневому саміті Україна-НАТО. Але з кожним днем, що залишався до зустрічі президента з представниками країн-учасниць Північноатлантичного Альянсу, шанси України на ПДЧ танули. Останній цвях у труну мрії Ющенка вбив посол США Вільям Тейлор, який підтвердив, що Америка не переконуватиме членів НАТО підтримувати Україну на шляху до ПДЧ, оскільки, за його словами, це питання "вже неактуальне".Коли вже головний "адвокат" нашої країни в Альянсі розводить безпорадно руками, то Ющенку взагалі немає сенсу заїкатися про яку б то не було євроатлантичну перспективу. Її не буде у грудні і, видно, не стане вона реальнішою й у квітні 2009 року – на ювілейному саміті НАТО. Адже Віктор Ющенко так і не зміг розв’язати дві головні проблеми: добитися внутрішньополітичної стабільності і знайти компроміс з Росією, яка через "газозалежні" європейські країни-учасниці Альянсу лобіює недопущення розширення НАТО до західних кордонів федерації. І немає об'єктивних причин говорити, що глава держави вирішить ці завдання до наступної весни. Судячи з усього, перша половина 2009 року пройде для гаранта у боротьбі за посилення президентської вертикалі влади, а другу Віктор Андрійович повністю присвятить підготовці до майбутніх виборів президента. Чи до НАТО тут? Ось чому вся євроатлантична риторика Ющенка у листопаді неабияк змарніла. Порятунком для гаранта стала підготовка і проведення 75-их роковин Голодомору, в які він занурився з головою. Схоже, ця тема залишилася єдиним козирем українського лідера на міжнародній арені – інші напрями безбожно провалені.
Безумовно, Віктор Андрійович спробував хоч якось згладити свої зовнішньополітичні промашки. Добре, вчасно підвернулася чергова газова проблема – "Газпром", який підбурюється президентом Росії Дмитром Медведєвим, вирішив напередодні підписання з Україною нового контракту на постачання "блакитного" палива стягнути всі борги. А їх, за даними російської сторони, накопичилося не більше не меньше - 2,4 мільярда доларів. Коли "Нафтогаз України", контрольований, як відомо, людьми Юлії Тимошенко, а слідом за ним і сама прем'єр спробували виправдатися і перекласти борг на посередника – "РосУкрЕнерго", за відновлення справедливості взявся Ющенко. Президент не став панькатися, а в ультимативній формі зажадав від уряду погасити борг.
Причому тиск, який чинився на Кабмін, свідчив: гарант знайшов спосіб перемкнути увагу громадськості з власних зовнішньополітичних невдач на зовнішньоекономічні прорахунки свого політичного опонента. Дійсно, перетворення Тимошенко на "козла відбувайла" у газовому питанні – на руку главі держави. Замість того щоб підставити плече українському прем'єрові, Ющенко вирішив виставити її у максимально негативному світлі. Доводиться з жалем констатувати: нинішня політична еліта схильна пасувати перед спільною бідою і гризтися між собою, ніж згуртовано шукати вихід із глухого кута.
Треба сказати, що і Юлія Тимошенко не горіла бажанням хоч би трохи поліпшити міжнародний імідж України. Сказати, що уряд докладає зусиль для того, щоб країна просунулася на півкроку-крок уперед в європейському і євроатлантичному напрямі, не можна. Кабмін, по суті, створює лише видимість активної діяльності.
Так, практично провалена співпраця з СОТ. Замість того щоб розвивати цей напрям, уряд, який підбурюється сонмом лобістів усіх мастей, усіляко гальмує адаптацію економіки нашої країни до загальноєвропейських стандартів. Чого варте хоча б пекуче бажання Кабміну обмежити імпорт автомобілів зарубіжних марок, збільшивши митний збір із нинішніх "СОТівських" 10 до 22-25 відсотків. Україну вже попереджали: не порушуйте загальні правила гри на світових ринках, інакше ризикуєте блискавично вилетіти із СОТ. Але Тимошенко схильна всі ці попередження пропускати повз вуха: вже 2 грудня парламент розгляне законопроект уряду про збільшення згаданого митного збору. Чому прем'єр саботує СОТ? Причин дві. Перша – присутність в оточенні Тимошенко потужних лобістів, які можуть забезпечити фінансування президентської кампанії лідера БЮТ в обмін на лояльність уряду щодо їхнього бізнесу. Друга – бажання підкласти свиню Віктору Ющенку, з якого у першу чергу запитають за невиконання Україною вимог, закладених у статуті Світової організації торгівлі.
А як поводився уряд у "НАТОвському" питанні? Та ніяк. Кабмін просто ігнорував цю тему, що, до речі, не забув помітити заступник глави Секретаріату Президента Андрій Гончарук. Представник Банкової заявив: "уряд України не зміг правильно оцінити нові можливості (від вступу країни в НАТО), які виникли, і не був у змозі зосередити зусилля на реалізації одного з ключових завдань і продовжити необхідні реформи, підкріплені відповідними ресурсами".
Але найбільший "негаразд" Тимошенко – у газовій сфері. По-перше, ЮВТ так і не змогла турнути посередників, які наживаються на постачаннях блакитного палива в Україну і які пов'язані з людьми в оточенні президента. По-друге, прем'єр зайнялася активним просуванням на газовий ринок своїх структур, замилюючи очі небилицями про прямі поставки між "Газпромом" і "Нафтогазом". До того ж нікуди не поділася проблема непрозорості фінансово-господарської діяльності "Нафтогазу", якщо у України з'явився солідний борг перед постачальником, який керівництво НАК і уряду спочатку заперечувало, а потім, підібгавши хвости, почало шукати можливості відстрочити погашення заборгованості. По-третє, Тимошенко заявила про можливість покинути пост прем'єра – причому у самий розпал "газових" переговорів з Росією. Схоже, ЮВТ не посміхається перспектива опинитися у шкірі Юрія Єханурова дворічної давності, коли сама лідер БЮТ дуже сильно постаралася, щоб наблизити відставку свого нинішнього підлеглого. Пам'ятаєте, взимку 2006 року і Тимошенко, і її вірний Турчинов збирали прес-конференції, на яких махали перед камерами копіями документів, що нібито засвідчують здачу українських інтересів у газовій сфері? Цілком можливо, що цією зими по Юлії Володимирівні ударять її ж зброєю – якщо тільки вона раніше не дасть драпака.
Як би там не було, Тимошенко так і не змогла довести ефективність своєї економічної політики на міжнародній арені. Втім, так само, як і Ющенко – на зовнішньополітичній. При цьому і прем'єр і президент не втрачають можливості насолити один одному, незважаючи на той факт, що шкодять вони не стільки собі, скільки державі. Очевидне одне: зазнавши чергової поразки на зовнішніх фронтах, Ющенко і Тимошенко знову зосередяться на гризні на внутрішньополітичній арені.
| Автор: |
Олександр Мінкін |
| Источник: |
ForUm |
| Ссылка: |
http://ua.for-ua.com/analytics/2008/11/26/124545.html |
Возврат к списку
