Цей день в історії - події та люди

29.11.2008 18:43:36 |

Свято:

Міжнародний день солідарності з палестинським народом. Відзначається згідно з резолюцією, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1977 р.

Події дня:

1868 – представники 17 держав підписали Санкт-Петербурзьку гуманітарну декларацію 1868 р. – перший в історії цивілізації багатосторонній договір, який заклав засади сучасного гуманітарного права.

1870 – почалася перша подорож М. Пржевальського по Центральній Азії.

1939 – Радянський Союз розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією. Це стало прелюдією до початку воєнних дій.

1943 – у Єревані було засновано Академію наук Вірменської РСР. З 1993 р. – Національна академія наук Республіки Вірменія.

1944 – американські лікарі здійснили першу операцію на серці.

1994 – російська авіація розпочала бомбардування столиці Чечні – Грозного.

1950 – в Парижі заснована – міжнародне об’єднання національних організацій учасників і жертв війни.

1989 – в Івано-Франківську відбулося перепоховання жертв сталінських репресій.

1996 – указом Президента України Леоніда Кучми було створено Державну митну службу України.

2004 – генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс заявив, що “Рада Європи готова допомогти Україні підготувати й провести повторні вибори , якщо таке рішення буде ухвалено”.

Цього дня народились:

1778 – Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (справж. – Квітка), український письменник і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Найвищими досягненнями Г. Квітки-Основ’яненка вважаються комедія “Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе”, яка за сюжетом і характером персонажів передувала появі “Ревізора” Гоголя, і соціально-побутові комедії “Сватання на Гончарівці” та “Шельменко-денщик”. Кращі твори Г. Квітки-Основ’яненка одними з перших репрезентували українську літературу в царській Росії та Європі. Він також брав участь у підготовці та відкритті Харківського університету, займав посаду директора Харківського театру, його стараннями був створений і видавався ряд журналів. Малим хлопцем Григорій Квітка бачив знаменитого на всю Україну мандрівного філософа Григорія Сковороду (якось одного серпневого ранку той забрів на баштан), а наприкінці життя познайомився з Тарасом Шевченком. Особисто митці не зустрічалися, а лише листувалися. “…Мій коханий пане, Тарас Григор’євич!… Кріпко Вас я улюбив, знайшовши таке мнякесеньке серденько і душу чисту, мов хрусталь… Сидимо ми удвох з моєю жіночкою та де об чім базікаємо, аж ось і примчали нам книжок, знаєте – тих, которими нас, дурників, обдурюють – грошики попереду злуплять та й пишуть і друкують московську нісенітницю, як яка разляпушка вбивалася об своєму бахурові або як який живжик одурив джинджиглясту панянку, що боялася і на людей дивитись, а тут… треба колиску дбати… Ось таке усе пишуть, звісно, москаль: він по вірі так і пише… А Кобзар Ваш я як розгорнув… А потім його притулив до серця, бо дуже шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу. А що Катерина, так що Катерина! Гарно, батечку, гарно! Більш не вмію сказати…” Писав восени 1840 р. Квітка-Основ’яненко молодому поетові. Шевченко відповідав взаємністю: “Тілько й рідні, що ви дні… Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніжто на всім світі. – Ваша “Маруся” так мені вас розказала…” (лист від 19 лютого 1841 р.)

1803 – Крістіан Доплер, австрійський фізик і астроном, член Віденської АН. Автор праць з оптики й акустики. Відкрив так званий ефект Доплера, який є одним із підтверджень теорії відносності. За його допомогою було відкрито подвійні зорі. Його також використовують для визначення променевої швидкості зір.

1803 – Готфрід Земпер, німецький архітектор і теоретик мистецтва. За його проектами були збудовані Дрезденська картинна галерея, Оперний театр у Дрездені, “Бургтеатр” у Відні, будівля Політехнічного інституту у Відні..

1823 – Номис М. (справж. – Симонов Матвій Терентійович), український етнограф, фольклорист, письменник і педагог. Після закінчення Київського університету учителював у Ніжинській та Немирівських гімназіях. З 1855 р. служив чиновником у Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі. З 1873 р. був у Лубнах директором гімназії, з 1877 – голова земства, мировий суддя, займав інші посади. Зібрав цінний матеріал про народний побут, звичаї та обряди, багато зразків народної творчості. Найвизначніша праця Номиса – “Українські приказки, прислів’я і таке інше…”, яка містила понад 14,5 тис. приказок і загадок.

1898 – Клайв Степлз Льюїс, англійський письменник, філософ, теолог, літературознавець. Автор “Космічної трилогії” та циклу повістей “Хроніки Нарнії”, нещодавно екранізованої Голівудом..

1898 – Галина Сергіївна Ольшевська, українська актриса, народна артистка УРСР. Понад 40 років грала на сцені Чернігівського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

1928 – Борис Борисович Палшков, український альтист, музикознавець.

1933 – Борис Миколайович Тарасенко, український кінознавець, сценарист, кандидат мистецтвознавства. Після закінчення сценарного факультету Всесоюзного державного інституту кінематографії й Академії суспільних наук при ЦК КПРС працював у Держкіно УРСР, в апараті ЦК Компартії України, сценаристом “Укркінохроніки”, а в 1984 – 1991 рр. – науковим співробітником відділу кінознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. Автор сценарію художнього фільму “Комісари”, документальних і науково-популярних стрічок (“Ветерани”, “Струни моєї землі”, “Начдив Олександр Пархоменко”, “Дорогою батьків”). Упорядкував збірники “Приключения Электроника”, “Уроки Александра Довженко”. Був членом Спілок журналістів і кінематографістів України. У грудні 1992 р. наклав на себе руки.

1938 – Геннадій Никанорович Несчотний, український бандурист, народний бандурист УРСР. З 1962 р. – соліст Капели бандуристів УРСР. У репертуарі – українські думи і народні пісні.

Цього дня померли:

1643 – Клаудіо Монтеверді, італійський композитор. Один з основоположників жанру опери, видатний майстер мадригалу. Серед творів: 9 опер (зокрема, “Орфей” і “Коронація Поппеї”, які належать до світових музичних шедеврів), 8 збірок мадригалів, духовна музика. Жив і працював спочатку в Мантуї – був придворним капельмейстером герцога В. Гонзага, але досить болісно сприймаючи свою залежність від двору, відсутність свободи, постійну матеріальну скруту, 1613 р. переїхав до Венеції де до кінця життя керував капелою при соборі Сан-Марко.

Источник:	Всеукраїнський прес-центр
Ссылка:	http://presscenter.ukrinform.ua/history.php?hist_id=874

Возврат к списку