На главную страницу
 
 Главная 
 Экспертная сеть 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу






База знаний / Аналитика / Культура

Немає народу без культури, тому ми повинні її зберегти

Версия для печати Версия для печати

Становлення України як незалежної держави покладає на неї особливу відповідальність за долю історичних та культурних реліквій, що знаходяться на її території. Україну з повним правом можна віднести до країн з багатогранною і цілком унікальною культурною спадщиною — її визначні пам'ятки історії та культури є невіддільною часткою європейського та світового культурного надбання. Україна може пишатися тим, що за загальною кількістю пам'яток та наявністю серед них відомих шедеврів Україна посідає поважне місце у світовому співтоваристві. Однак нинішньому поколінню потрібно докласти чимало зусиль, аби зберегти все це, в належному стані донести до нащадків.   

Нині в Україні під охороною держави перебуває понад 130 тисяч пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування. На їх базі створено і функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких відповідно до указів Президента України мають статус "національного". 

Мережа музеїв України налічує 37 установ, кількість експонатів основного фонду в них становить понад 11 мільйонів одиниць збереження. Окрім цього, в Україні є понад 9 тисяч населених пунктів з цінною культурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у них перевищує 70 тисяч об'єктів. Постановою кабміну затверджено список історичних міст і селищ міського типу, до якого включено 401 населений пункт. 

Закарпаття в цьому плані також є унікальним краєм, багатим зразками творінь високого змісту та художньої довершеності. Це засвідчують стоянка первісної людини поблизу селища Королево, одне з найдавніших у Європі залізоробне виробництво поблизу Мукачева, сліди різнобічного впливу Римської імперії, великого переселення народів, празької культури. Це й залишки укріплених центрів білих хорватів Унг, Мункач, уривки ряду пам’яток писемності Карпатскьої Русі, древні храми. І, зрештою, це споконвічні прекрасні пам’ятки як живої природи — такі як долина нарцисів, — так і творіння людських рук — Карпатський біосферний заповідник та ряд інших.  

На жаль, культурна спадщина Закарпаття потерпає через незначну увагу до неї влади. На превеликий жаль, ледь животіють в регіоні перший в Україні музей під відкритим небом  — архітектури й побуту Карпат, практично на межі винищення всіх культурних пам’яток Художній музей ім.. Й. Бокшая та інші унікальні осередки культури. Реставраційні ж роботи ведуться черепашачими темпами.

Залишаються невпорядкованими древній палац і пам’ятки археології городища в Горянах (мікрорайон Ужгорода), жертвам першої світової війни і єврейське кладовище — на Радванці, погруддя письменнику-будителю Євгену Фенцику, ряд монументів радянським воїнам-визволителям, Героям соціалістичної праці тощо.  

Справжнім і неповторним дивом нашого краю є дерев’яні церкви. Їх на Закарпатті збереглося ще близько шістдесяти. Переважна їхня кількість споруджена за останні п’ять сторіч і, що найдивовижніше, без єдиного цвяха. Справжньою гордістю краян є триверхі лемківські та бойківські церкви. Збереглося чимало старих храмів, збудованих у стилі готики та бароко. Однак нищить їх не час, а нерідко людська недбалість. Лише за останні кілька років згоріли унікальні дерев’яні церкви XVI-XVIII століть у Стеблівці, Лубні, Новій Розтоці, Руській Долині, Нересниці та інших селах Закарпаття.  

Нерідко історико-архітектурні будівлі використовуються під банки, приватні навчальні заклади, а той корчми. 

Певна річ, усі ці проблеми виникли не сьогодні, і за один день їх не вирішити. Однак варто вже тепер керівникам на найвищих щаблях влади (бо тт., «внизу», це добре розуміють) усвідомити, що охорона культурної спадщини — це взаємопов'язана система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних та інших заходів, що здійснюють органи державної влади в межах їх компетенції. Та найперше ця  система повинна включати заходи з обліку, запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, контролю за збереженням, утриманням, використанням, консервацією, реставрацією, реабілітацією та музеєфікацією об'єктів культурної спадщини.  

Ми повинні зберегти, врятувати й донести до нащадків усе те, чим багатий наш народ. Адже недарма кажуть, що без пісні, — а я собі дозволю додати, й без старовинної ікони, вишиваного рушника, дерев’яної церкви — нема й України. Як нема України без нашого самобутнього народу,  яким слід пишатися, якого слід поважати. 


| Количество показов: 5076 |  Автор:  Олеся Волощук |  Голосов:  4 |  Рейтинг:  3.16 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (196) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (280) 
Образование (553) 
Общество (472) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (544) 
Энергетика (60) 

Загрузка...

ПОДПИСКА
Параметры подписки

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Лимаренко Володимир Олександрович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Конституційно-законодавчі проблеми становлення місцевого самоврядування в Україні

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua