На главную страницу
 
 Главная 
 Экспертная сеть 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу






База знаний / Аналитика / Политика

Побиті Богом і людьми...

Версия для печати Версия для печати

Мова про гуртожитки. А вірніше, про понад 20 тисяч закарпатців, яким доводиться коротати свого віку переважно у справді “побитому Богом і людьми”, як кажуть у народі, відомчому житлі

Якщо за радянські часи їм не “не засвітило” власне житло, то зараз перспективи його отримання й загалом мізерні. Чи є вихід з ситуації? Чи можна сьогодні віднайти механізми, аби перетворити більшість гуртожитків, які зараз нікому не потрібні, у нормальне цивілізоване житло?

Житлова проблема є однією з найгостріших соціально-економічних проблем в Україні. Майже третина населення країни проживає у незадовільних умовах – квартирах, в яких мешкають два або більше наймачів, у непридатних для проживання приміщеннях, гуртожитках, а також у приміщеннях застарілого житлового фонду.

Офіційна статистика стверджує, що поліпшення житлових умов очікують в чергах майже 1,2 мільйонів сімей. Станом на початок року в Україні налічувалося близько 50 тисяч ветхих та аварійних житлових будинків, загальною площею близько 5 мільйонів квадратних метрів.

Ще гірша ситуація на Закарпатті, бо багатоквартирні будинки, які побудовано в області за останнє десятиріччя, можна порахувати на пальцях однієї руки. Ну, хай буде – двох, однак хіба це вирішує проблему?

Те ж саме варто сказати й про предмет нашої розмови – гуртожитки. Ці будівлі, які свого часу підприємства зводили для своїх працівників, здебільшого залишені напризволяще. Про капітальний ремонт, чи бодай навіть санітарний, в таких гуртожитках не йдеться, про такі поняття, приміром, як ремонт водо-, тепло- чи електромереж – й поготів.

А тим часом, люди в таких будівлях переважно стабільно сплачують усі житлово-комунальні послуги. Однак, на противагу від усіх інших закарпатців, через нестачу цих послуг страждають частіше. Річ у тім, що гроші за те ж тепло й воду „йдуть” на рахунки відомств, до яких гуртожиток „належить”, а вже звідти повинні би йти підприємствам-надавачам послуг. Певна річ, останнього здебільшого не відбувається, тому мешканців відомчих гуртожитків відключають від цивілізованих послуг набагато частіше. А кому й що вони можуть доказати?

Між іншим, це лише одна частина проблем. Є проблеми набагато гірші, як, приміром, в одному з ужгородських гуртожитків (за адресою Бородіна, 14): у цьому будинку люди ще донедавна платили по 300-400 гривень на місяць за блок, загальною площею ледве більше 30 квадратних метрів. Запитується, за що такі шалені кошти? За „пральню”, яка розташована в підвалі гуртожитку… Певна річ, ніхто й ніколи до тієї пральні не ходив, бо кожен має свою ванну й воліє сам випрати свій одяг, ніж бозна-як їх випере та й за допомогою яких засобів чужа прачка. До речі, ще й за електроенергію, яку нібито споживає ця пральня, людям доводилося платити...

Чиї гуртожитки? Чиї люди?

Загалом нині в Закарпатській області нараховується близько ста гуртожитків різних форм власності. Проте скільки їх є ще неофіційно – достеменно невідомо. Пояснюється це тим, що статистика ведеться ще за старим житловим кодексом УРСР, який не враховує особливості сьогодення.

Загалом гуртожитки класифікують за такими групами:

  • ті, які не увійшли до статутних фондів відкритих акціонерних товариств,
  • відомчі гуртожитки державних підприємств,
  • гуртожитки, які знаходяться в обласній комунальній власності,
  • ті, які входять до статутних фондів відкритих акціонерних товариств.

Щодо першої групи, то в реєстрі держмайна таких є п’ять. З них чотири – в Ужгороді й один – в Мукачеві. Перед міськими радами цих міст неодноразово ставилося питання про передачу гуртожитків у комунальну власність їх територіальних громад. Проте рішення щодо цього досі так і не прийнято.

Однак серед названих категорій є ще й такі, які... нікому не належать! Приклад? Далеко не потрібно й ходити – гуртожиток, що розташований за адресою Можайського, 9. Виявляється, будинок ні за ким не числиться, тобто немає установи, у відомстві якої знаходилося б це житло! Хіба таке може бути? Вирішити проблему цього гуртожитку можна одним шляхом: потрібно облікувати такий гуртожиток, передати його до комунальної власності міста, визначити ЖРЕР, до який обслуговуватиме будівлю.

Однак питання „чий гуртожиток”, виявляється, ще й не таке болюче, як проблема „чиї люди”. Так, саме – чиї люди, бо страшнішого за цей вислів просто не можна вигадати з огляду на ситуацію, яка склалася в гуртожитку, що знаходиться в Ужгороді по вулиці Івана Франка. Мешканці цього житла, як з’ясувалося, просто... не існують! Тобто, не існують „де-юре” ці люди тому, що їм просто відмовили в реєстрації. Важко навіть уявити більше порушення Конституції, ніж це: люди без реєстрації не мають права на жодні встановлені державою соціальні гарантії й пільги. Вони не можуть оформити субсидію на житлово-комунальні послуги, вже не кажучи про те, аби нормально, без проблем, отримати медичну допомогу, оформити новонароджену дитину чи поховати померлого!

Й досі, на жаль, доводиться говорити про те, що мешканці ряду гуртожитків існують у далеко не цивілізованих умовах. Що говорити про те, що не газифіковані, приміром, населені пункти гірських Рахівського чи Тячівського районів Закарпаття, якщо в центрі Ужгорода є будинки, у яких немає блакитного палива! Знову ж таки, це ті ж гуртожитки по вулиці Можайського, „дотягнути” до них газ – потрібно щонайбільше 200 метрів газопроводу, однак на це постійно не вистачає коштів…

Чи є вихід з ситуації?

Свого часу в урядовців виникла чудова ідея – надати можливість мешканцям гуртожитків приватизувати їхні кімнати.

Кожен громадянин України повинен мати власний дах над головою, – здогадалася наша влада, хоча про це давно вже сказано в Конституції. Тодішній Прем’єр, який намагався здобути кілька тисяч голосів на президентських виборах, навіть підписав було термінове доручення з підготовки закону про приватизацію помешкань в гуртожитках для осіб, які не мають власного житла.

Однак час минув, та й чималий, а запропонованих змін – жодних.

Одним з виходів зі становища є передача колишніх відомчих гуртожитків у комунальну власність територіальних громад. Так, у комунальну власність, зокрема в м. Ужгороді та м. Виноградові, уже передано 6 гуртожитків, які переобладнано в житлові будинки посімейного заселення загальною кількістю 240 квартир.

Або ж інакший варіант: для прикладу, Ужгородська міська влада пішла шляхом створення комунального підприємства з утримання гуртожитків – КП „Ужгородські гуртожитки”. Останнє виконує функції, свого роду, житлово-ремонтної організації (той же ЖЕК) й опікується всіма гуртожитками. Однак чи виправдає він своє існування – ще питання.

А поки що в цих горем побитих гуртожитках у бозна яких умовах народжуються діти, змінюються покоління, і люди все ще сподівається, що трапиться в цій країні диво…


| Количество показов: 1542 |  Автор:  Петерварі Наталія | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (196) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (280) 
Образование (553) 
Общество (472) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (544) 
Энергетика (60) 

Загрузка...

ПОДПИСКА
Параметры подписки

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Крiвцов Вoлoдимир Станiславович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Доля і шлях

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua