Опозиційне "Щастя"

Якщо хтось вважає, що із вівторковою заявою Романа Безсмертного про перехід "Нашої України" в опозицію усі проблеми цієї політсили закінчилися, то він помиляється. Проблеми щойно починаються

І передусім тому, що настає момент істини, коли колосальному кадровому загону нашоукраїнців, який після помаранчевої революції засів у владних кабінетах, доведеться визначатися, де йому "будувати неньку", – у владі чи в опозиції. Власне, якщо справді будувати, то особливої різниці бути не мало б. Однак досі нашоукраїнська тактика "между там и между здесь", поки партійне керівництво намагалося схрестити їжака з вужем – донорів партії з рядовими романтиками – свідчила лише про одне: далеко не всі партійці прийшли від НУ у владу будувати щасливе майбутнє тим, хто стояв за них на майданах. Дехто дорогою до того майбутнього вирішив спочатку поправити свої бізнесові справи.

Звідси і загравання НУ з "Регіонами", звідси і заяви про так звану широку коаліцію, звідси і мовчазне потурання заявам регіоналів про якесь міфічне єднання берегів Дніпра, які, власне, ніхто й не роз’єднував. Причому, зауважте, ще при Кучмі.

Звісно, від усього цього зазнала збитків і сама НУ – нашоукраїнські низи на місцях стали заложником ігор вищих партійних бонз. До того ж у підвішеному становищі опинилися місцеві партійні лідери, які, за прикладом київських товаришів на місцях, також поєднують партію з владою. Буковина тут не виняток, радше навпаки – яскравий приклад політичного багатожонства. Ще донедавна впевнена у собі, партія влади опинилася за своєю впливовістю у краї мало не на маргінезі. А все тому, що треба і Президента шанувати (який, очевидно, так і не визначився, чи потрібна йому НУ), і губернатора-роботодавця не зобидити, і партійним рядовим подобатися, і вміло з буковинськими регіоналами-меншовиками при владі у Києві ручкатися.

Так, місцями лідеру крайової НУ Борису Баглею буває легше. Як це було, скажімо, допоки Президент, за якого Баглей організовував у Чернівцях майдан, не призначив йому майже безпосереднього керівника у Києві – Януковича. Можливо, заступнику голови ОДА Б.Баглею трохи простіше сьогодні, коли буковинцям стало зрозумілим, що його перший губернатор М.Ткач нічим не гірший за другого – теперішнього В.Куліша, а бадьорі прес-повідомлення сьогоднішнього "будинку з левами" про його ("будинку") нові прожекти – непоганий і на початках навіть потрібний міф про чарівну кримську команду професіоналів, яка майже витіснила буковинських нашоукраїнців з обласної влади, але яка через останні кадрові скандали на Грушевського, 1 з тим же екс-керівником обласного управління економіки і кримчанином Юрієм Космачевським, як виявилося, зовсім не монолітна.

Утім, чужа біда суті не міняє – крайова НУ опинилася у непростій ситуації. З одного боку, є київські фактори зовсім недружньої влади регіоналів та ніби своєї, але незрозумілої нашоукраїнсько-партійної столиці, з другого – вплив влади місцевої, чи то пак, тошніше кулішівський, а надто – ревниво-павлюківський фактор. До того ж не секрет, що показовий післявиборчий відхід у тінь хлопців «помаранчевого» Чинуша, з яким у теперішнього керівництва обласної НУ щось не склалося на минулих березневих виборах чернівецького мера, – це така собі маленька бутафорія. Позаяк хлопці для економії сил і матресурсів просто лягли на дно і потихенько у своїх ЗМІ потирають руки з кожної невдачі чи приниження того ж однопартійця Баглея. Вони просто чекають, чим закінчиться день "Х" – субота, 21 жовтня, і чия лінія – Порошенка-Короля чи Катеринчука – переможе на київському з’їзді НСНУ. І можна не сумніватися, як вони одразу спливуть щойно з’їзд скаже "фе" адвокату Помаранчевої революції Катеринчуку.

А є ж іще одна немаловажна обставина поствиборчої держави – місце опозиції, про яку заявили нашоукраїнці, вже ніби й зайняте. Ідея придумати уже придуманий велосипед – створити так звану конфедерацію опозиційних сил "Європейська Україна" вже наштовхнулася як на несприйняття вірних Ющенку пеерпістів Пинзеника, так і власне самих БЮТівців. У понеділок лідерка БЮТ Юлія Тимошенко, коментуючи інформацію, що "Наша Україна" планує створити альтернативну опозицію, їдко зауважила: "Ці політики доводять, що вони можуть розвалити будь-що – навіть опозицію, і що вже стільки всього розвалено цими політиками: і перемога Помаранчевої революції, перший помаранчевий уряд, демократична коаліція, і зараз "намагаються створити якусь інтригу в опозиції" (УНІАН).

Відсутністю єдності в опозиціонерів вже встиг скористатися Віктор Янукович, який заявив минулого тижня, що не знає, хто саме в державі є справжньою опозицією. А це наводить на думку, що після спікеріади та прем’єріади у нас цілком може статися і затяжна опозиціада. Безсумнівно, це буде дуже цікава штука, коли люди, які не могли домовитися у владі, домовлятимуться вже без неї, але фінал цього дійства чомусь дуже передбачуваний.

Володимир Стефанець,
Чернівці