У коаліції довгі руки. Губернаторів дістануть?

Битва за "закордонного" Тарасюка, як перед тим – за "міліцейського" Луценка, і неминуча грядуща битва за "оборонного" Гриценка лише підтверджують і так очевидне – добрі кадрово-владні апетити антикризовиків. Схоже, що наступними у їх списку можуть бути губернатори. І передовсім – "помаранчеві"

Вони хоч і відбили трохи більше місяця тому першу атаку супроти себе, проте якось не віриться, що, розчистивши урядово-міністерський майданчик від ненависних «помаранчевих», коаліція залишить у спокої регіони.

Зрештою, речники антикризовиків вже не раз заявляли про те, що уряд Януковича не може ефективно виконувати свої функції, позаяк на місцях, мовляв, працюють опозиціонери, читай, люди Президента. Не зумівши домогтися від «помаранчевих» добровільного, на тій лише основі, що вони заявили про свою опозиційність до уряду, виходу з органів виконавчої влади на місцях, коаліціянти останнім часом почали говорити про нібито якесь саботування рішень Кабміну у провінції. Паралельно уряд шукав причини для відставок губернаторів – такі собі подвійні, а то й потрійні, гачки, за допомогою яких можна було б їх і шантажувати, і приручити, а при потребі – і з посади погнати. Яскравий приклад – кримінальна справа проти голови Запорізької обладміністрації Євгена Червоненка, який нібито з кулаками проривався крізь охорону до кабінету прем’єра, куди його не пускали.

Утім, очевидно, що оточення прем’єра у стосунках з президентськими губернаторами використовує не тільки батіг, але й пряник. Ще першого листопада ц.р. агенція ЗІК, повідомляючи про несподівано зниклі над головою Львівської ОДА нашоукраїнця Петра Олійника хмари після його зустрічі з прем’єром Януковичем, процитувала слова одного з київських політологів, який вважає, що "позитивні результати зустрічі прем’єр-міністра Віктора Януковича та голови Львівської ОДА Петра Олійника зумовлені справді доброю роботою останнього на займаній посаді", "плюс Петро Михайлович через шахтарські зв’язки має дуже хороші контакти з частиною донецького істеблішменту, який нині представлений в Партії регіонів" (ЗІК). Щобільше, та ж агенція процитувала деяких депутатів Львівської облради про те, що Олійник "заступив на службу до Януковича".

Як воно насправді є у коридорах нинішньої влади – навряд чи ми дізнаємося достеменно. Однак те, що теперішні губернатори фактично є слугами двох панів – річ не така й вже далека від істини. І у цьому не було б нічого дивного і незвичайного, якби прем’єрська і президентська команди не сповідували різновекторні підходи у внутрішній і зовнішній політиці. У ситуації, коли в державі до обіду "красные", а після обіду – "белые", роздвоєність губернаторів ризикує перетворитися на ще один елемент нестабільності й у так нестабільній сьогодні виконавчій гілці влади. Бо якщо досі, на відміну від непокірних «помаранчевих» міністрів, серед губернаторів ще немає бунтів, то це не тому, що серед них мало "справжніх буйних". Губернатори, очевидно, думають, що такі рідні і суто українські принципи поведінки, як "моя хата – з краю" і "тихіше їдеш – далі будеш", допоможуть їм, людям Президента, і фінансові субвенції з Кабміну отримати, і на своїх посадах всидіти.

У неспокійний час двовладдя у хепі-енд і справді хотілося б вірити. Але якщо обрана губернаторами тактика вірна, то чому, питається, акурат перед анонсованим візитом Президента на Буковину в області раптом загострюється церковне протистояння між УПЦ Київського патріархату і Московського, мирянам останнього ще не так давно чернівецький губернатор Володимир Куліш передавав "вісточку" від прем’єра Януковича? Чому, якщо обидві гілки влади – і президентська, і прем’єрська – зацікавлені у стабільності, чернівецький Інтернет (www.buknews.cv.ua) повідомляє про ультимативні вимоги чиновникам Чернівецької ОДА народного депутата від Партії регіонів Миколи Романюка "негайно забезпечити виконання рішення Вищого арбітражного суду України щодо передачі у власність УПЦ (МП) Свято-Георгіївського храму у селі Шубранець Заставнівського району. У разі, якщо цього не станеться, – дати команду батюшкам УПЦ Московського патріархату захопити храм силою"?

Відтак, стає очевидним, що щось в обраній губернаторами тактиці дає збій: або віра у непорушність перевірених класичних українських принципів виживання, або надія на доброго прем’єра Януковича та помірність кадрових апетитів його команди. І тут є над чим подумати. Звісно, якщо давати собі звіт: і від першого, і від другого є добрі ліки – пам’ять про те, що ти – людина Президента Ющенка.