На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Здравоохранение

Надія у нас одна – ринок і конкуренція

Версия для печати Версия для печати

Дозвольте ознайомити з нашим баченням альтернативного варіанту виходу медицини із скрутного фінансового положення.

Пасивність, стереотипний підхід до реформування ще довго будуть гальмувати розвиток галузі та тяжіти на плечах одужуючої економіки України. При нинішній „радянській” системі охорони здоров’я для її цивілізованого існування грошей ніколи достатньо не буде. Навіть при збільшенні бюджетних відрахувань у 2 – 3 рази. Про це всім відомо. Держава не в змозі утримувати 1,1 мільйонну армію медиків, відповідні лікувальні, освітянські і наукові заклади на належному фінансовому рівні. Зміни в статтю 49 Конституції України ніхто не наважиться вносити. Надія на страхову медицину тільки заспокоює всіх, але на наш погляд – вона не реальна при нинішній ситуації в Україні. Держава вже умудрилася перекласти частину своєї відповідальності за пенсійне забезпечення на роботодавців та підприємців. А якщо до нововведених пенсійних відрахувань добавити ще і запроектовані обов’язкові медичні, то це визве хвилю нового невдоволення у населення. До того ж, якщо врахувати менталітет та психологію українських людей, слід зважити, що більшість із них не захочуть сплачувати авансом медичну страховку за свої майбутні хвороби. Та й, виходячи із економічного положення, наше населення в більшості не спроможне сплачувати страхові внески (по деяким соціологічним даним, до категорії бідних сьогодні можна віднести біля 70% громадян). 

Хабарництво, корупція, вимагання незаконних винагороджень, моральний занепад, низька якість обслуговування – такі явища в медицині уже не шокують, але звикнути до них не можна. Дозволені владою „добровільні” чи „благодійні” пожертвування (внески), нелегітимні платні послуги перетворилися у безсоромну, неконтрольовану форму вимагання, що викликає зрозуміле невдоволення у населення та дискредитує медицину і державу в цілому. Використання робочого часу, державних приміщень, апаратури та устаткування медиками у своїх незаконних корисливих цілях не помічається (?) керівниками лікувальних закладів. Цим вони сприяють корупції і непрямому обкраданню держави.  

За результатами одного соціологічного дослідження, проведеного в Донецькій області, виявилося, що більшість лікарів бажають поєднувати свою практику в державних і приватних закладах. Ще Адам Сміт писав, що в суспільствах з обмеженими ресурсами та необмеженими можливостями необхідний раціоналізм в підході до вирішення проблем. Якщо держава не в змозі достатньо забезпечити медицину бюджетними асигнуваннями, тоді потрібно, щоб остання законно самозабезпечилася. 

Впевнений, що наша медицина може знову відродитися та ще й приносити прибуток і користь державі, якщо впровадити частковий перехід до приватної практики у державних закладах охорони здоровя. 

Необхідно побудувати нову систему охорони здоров’я, адекватну ринковим умовам. Медицина може і повинна бути прибутковою для Держави! 

Ми пропонуємо створити умови для переходу, а потім запровадити частковий (але не переважний) перехід до підприємницької (господарської) приватної медичної практики у державних та комунальних закладах охорони здоров’я, у т.ч. і шляхом їх часткового роздержавлення.  

Для цього необхідно: 

1. Першочергово! Сформувати у Міністерстві, управліннях і медичних закладах на конкурсній основі нову „команду” із прагматичних фахівців-економістів, які володіють прогресивними методами господарювання в умовах ринкової, які дійсно вболівають за реформування медицини. Започаткувати посади директорів клінік (лікарень, диспансерів), а перемігших у конкурсах колишніх головних лікарів назначити на відповідні їх статусу посади заступників по медичному обслуговуванню. 

2. Заборонити отримання медичними установами від пацієнтів благодійних, добровільних внесків та пожертв, які зараз перетворилися у чисто вимагально-примусові. Відмінити нелегітимні платні послуги в державних і комунальних закладах охорони здоров’я. 

3. Скасувати інститут розподілу лікарів на категорії (наказ МОЗ № 359 від 19.12.97р.). Необхідно виключити людський (чиновницький) фактор у визначенні рівня професіоналізму лікарів. Перекласти право визначати цей професіоналізм їхнім пацієнтам. Визначити, що основними критеріями професіоналізму повинні стати: стан здоров’я обслугованих пацієнтів та звертальність на приватний прийом, тобто майстерність і авторитетність лікарів.

4. Реорганізувати систему післядипломної освіти — на зразок західної. Уможливити різні форми навчання (факультативне, дистанційне, наукові форуми, і т.д.) та установити обов’язкові періодичні комп’ютерні іспити. А лікарів, які не здали іспитів, втратили свої професійні навички, мають низькі результати лікування, проявили значні порушення (у т.ч. і медичної етики) зобов’язати проходити відповідне платне стажування при спеціалізованих клініках. 

5. Визначитися в спеціалізації дерматовенерологічної служби. Задекларувати можливість лікування хворих на інфекційні хвороби, що передаються переважно статевим шляхом (ІХППСШ) у всіх медичних закладах при звичайній системі їх реєстрації. А боротьбу з ВІЛ/СНІДом делегувати від інфекціоністів до дерматовенерологів, які мають значний досвід патронажно-профілактичної роботи. На сьогодні лікування сифілісу і гонореї не проблематичне і не повинно бути спекулятивним. 

6. Ініціювати відміну ст. 133 Кримінального кодексу (зараження венеричною (?) хворобою). 

7. Організувати перегляд нормативів на визначення груп інвалідності та провести незалежними комісіями вибіркові перекомісії з відповідності уже встановлених груп. (До екологічних причин збільшення інвалідності у 1,5 рази за 10 років можна додати і … продажність деяких лікарів). 

8. Негайно внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001р. “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії …“ (п.12. Медична практика) щодо розумного переліку документів, згідно із діючими, виправленими «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики» (наказ Держпідприємництва та МОЗУ № 38/63 від 16.02.01р. із змінами — наказ № 23/57 від 15.02.02р.), які на сьогодні мають різний зміст і по-різному тлумачаться. Одночасно уможливити видачу ліцензій без висновку санстанції і довідки про стан матеріально-технічної бази для лікарів, орендуючих приміщення у акредитованих медичних закладах та для підприємців, бажаючих отримати ліцензію повторно. 

9. Ініціювати відновлення плати за видачу ліцензії в розмірі 34 гривні, збільшеною раніше Постановою Кабміну від 29.11.00р. за № 1755 до 340 гр.. та ініціювати введення 6−місячних податкових „канікул” медичним підприємцям-початківцям. 

10. Видати Указ Президента України (або Постанову Кабміну, наказ МОЗу) про розвиток приватної медичної практики в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, запровадивши частковий перехід до підприємницької (господарської) діяльності, зобов’язавши їх керівників розвивати ринок платних медичних послуг. Вказати, що основним критерієм оцінки ефективності діяльності керівників закладів повинна вважатися їх активність до розвитку малого і середнього бізнесу. Уповноважити МОЗ України (управління) постійно аналізувати результати моніторингу та контролювати хід виконання цього правового акту.  

11. Одночасно з реструктуризацією галузі пропонуємо розробити, зареєструвати та винести на обговорення новий законопроект „Про добровільне медичне страхування”. Ми впевнені, що його майже усі підтримають і він „пройде” у ВР. Цей Закон легалізує існуючі „лікарняні каси”, союзи, фонди та ін., які практично виконують роль добровільних страхових осередків. Та й Конституційний Суд України уможливив їх існування при відповідному законодавчому визначенні. То вже потім можна буде обговорювати питання введення обов’язкового медичного страхування. 

На практиці ця реформа схематично виглядатиме таким чином: 

Лікарям та керівникам підрозділів пропонується написати заяву про перехід на 0,25 — 0,75 ставки (окладу) за основним місцем роботи, а залишок робочого часу використовувати для приватної практики за ліцензією в амбулаторіях та поліклініках. (Пенсіонерам надається право працювати тільки приватно). Працюючи за єдиним податком, вони можуть заключати договори та брати на роботу до 10 (планується — 3) співробітників (по сумісництву — навіть без ліцензії), сплачуючи за них половину податку. Працюючи за авансовими платежами, сплачується податок із „чистого” прибутку працівників. Не виключаються інші форми роботи (кооперативи, малі підприємства). Але вже доведено, що більш ефективно та самовіддано лікар буде працювати тільки сам для себе, а не на загальну касу. Графіки роботи закладів затверджуються таким чином, щоб і безоплатна медична допомога надавалась пацієнтам безперервно та в повному обсязі. Існуюча мережа закладів не скорочується (ст. 49 Конституції України). 

Зекономлені кошти із фонду заробітної плати (у т.ч. і надбавки за категорію) підуть на підвищення окладів керівникам лікувальних закладів та лікарям, які за специфікою роботи не зможуть працювати у приватному секторі. При цьому – централізованого зменшення фінансування закладів на наступні періоди не повинно проводитися (ст. 18, абз. 4 „Основ законодавства України про охорону здоров’я”).

Аргументовані переваги та прогноз від впровадження запропонованих реформ:

  • Буде розумно і справедливо, якщо повноцінна безоплатна медична допомога надаватиметься в межах відповідного державного фінансування галузі, а решта медичних послуг буде платною і фіскально контрольованою.
  • Така реформа не буде суперечити статті 49 Конституції, а навпаки відповідатиме вимогам сьогодення, буде реальним виконанням положень ст.. 42 Конституції України, відповідних законів і Указів Президента України про підтримку та розвиток підприємництва.
  • Для переходу до такої форми діяльності не потрібно окремого рішення Верховної Ради і навіть стартового капіталу для лікарів.
  • Така реорганізація не буде „затратною”, не призведе до „корінної” ломки інфраструктури, не буде „шоковою терапією” і не копіюватиме „чужих” моделей медицини (загальні рекомендації ВООЗ до проведення реорганізації здоровохорони).
  • Для держави така реформа призведе до збільшення обсягів податкових надходжень та буде вагомим внеском до визнання України державою з ринковою економікою.
  • Лікувальні заклади, окрім державного фінансування, будуть отримувати прибуток за рахунок економії фонду зарплати, оренди приміщень, обладнання, апаратури, часткової оплати підприємцями комунальних послуг, лабораторних досліджень, ін.; будуть раціональніше використовувати виділені фонди.
  • Частина зекономлених та зароблених коштів повинна піти на забезпечення безоплатного стаціонарного лікування та діагностики, що буде відповідати вимогам ст. 49 Конституції України.
  • Така реформа не виключає можливості одночасного функціонування і державної (безоплатної), і страхової (хто здатний платити, але це ще не скоро), і інших (лікарняні каси…, які ще не узаконені) форм фінансової діяльності в медицині.
  • Така форма роботи заохочуватиме медиків до збільшення об’єму амбулаторної допомоги, що призведе до зменшення невиправдано високої частки стаціонарної допомоги.
  • Введення приватної медичної практики в державних закладах охорони здоров’я по аналогії сумісництва запобіжить відтоку медиків, у т.ч. і до інших клінік; дасть змогу державним закладам успішно конкурувати з приватними клініками.
  • З розвитком інституту приватної медицини, якщо не встановлювати непомірної плати за ліцензію та не вводити інших штучних обмежень, ці послуги невдовзі стануть більш доступними для населення. А неофіційних медичних послуг не стане.
  • Аналіз підприємницької діяльності лікарів дасть можливість упевнитися в абсурдності і неефективності „соціалістичної” моделі їх адміністративної градації на категорії.
  • Одночасно, медицина може звільнитися від „слабких” та „випадкових” лікарів. Ніякі перетворення без втрат не бувають. У нас лікарів у 2 – 3 рази більше, ніж потрібно.
  • Практика тіньового ринку медичних послуг легалізується і у лікарів зникне страх покарання перед правосуддям.
  • Прогнозується, що доходи достойного лікаря-професіонала будуть справедливо оцінені пацієнтами в 3 – 5 – 10 і більше тисяч гривень на місяць.
  • Якщо в лікувальних закладах так зробити одночасно, то це дасть змогу починаючим підприємцям уникнути самого важкого періоду адаптації до нових умов праці, особливо переживання психологічного тиску з боку консервативних колег та чиновників.
  • Зміна мотивації до праці призведе до покращання морально-етичного клімату у відносинах з пацієнтами.
  • Медики перестануть займатися сітьовим маркетингом, продавати пацієнтам сумнівні БАДи, ліки, оскільки зрозуміють, що за такої діяльності вони втрачатимуть свою авторитетність.
  • При такій формі діяльності можна не тільки позбавитися деяких мотивів корупційних проявів, але й підняти якість медичного обслуговування, підвищити відповідальність за свою роботу, об'єктивно оцінювати рівень професіоналізму лікарів і керівників лікувальних закладів.
  • Навіть часткова свобода від адміністративної залежності призведе до розкриття талантів, проявлення нових ініціатив; стимулюватиме до впровадження нових ефективних технологій; медики будуть зацікавленні у підвищенні своєї професійної майстерності на ґрунті самоутвердження та здорової конкуренції.
  • Згодом, при порівняльному аналізі діяльності і прогнозуванні такої та інших моделей систем охорони здоров’я, можна визначити ефективність, життєздатність, прийнятність, перспективність та доцільність їх існування в умовах цивілізованих ринкових відносин. 

Більшість пацієнтів уже дозріли до розумної платної медицини. Вони розуміють, що безоплатна – значить безвідповідальна, неякісна, бездушна і бажають знати конкретно: скільки, кому та за що платити. Вони платять за належний рівень виконання обов’язків. 

Прошу розглянути наші пропозиції, визначити їх доцільність і можливість подальшого започаткування в Україні (хоча б у вигляді експерименту). 

 

P.S. Надія у нас одна – ринок і конкуренція.

 

Наші пропозиції направлялися для ознайомлення до Адміністрації Президента та до Кабінету Мінстрів України.

Вважаю, що засоби масової інформації могли б вплинути та значно прискорити прийняття практичних заходів щодо реального реформування галузі, залучивши до обговорення наших пропозицій зацікавлених громадян. Прикро, що чиновники не бажають прислуховуватися до нових ідей і навіть виносити їх на обговорення серед медичного загалу. 

 

Редакція порталу «Всеукраїнська експертна мережа» може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність фактів, наведених в публікації, несе її автор


| Количество показов: 1859 |  Автор (привязка):  Бабушкін Олександр Аврамович |  Голосов:  1 |  Рейтинг:  3.02 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Алфьорова Зоя Іванівна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Экология общества. (Социальные проблемы урбоэкологии)

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua