Доктрина молодіжної політики України як основа формування, розвитку й ефективної реалізації сучасної конкурентоспроможної особистості

ПРЕАМБУЛА

Сучасна ситуація в державі й суспільстві вимагає негайних заходів, спрямованих на формування стратегії соціально-економічного, політичного й культурного розвитку України, що припускає послідовну реалізацію заходів довгострокового характеру, спрямованих на подальше вдосконалювання держави, підвищення рівня життя його населення. Це вимагає формування базових умов, які дозволять планомірно підготовляти основу для кожного наступного етапу перетворень.

За досить короткий історичний період світ зазнав докорінних змін. Вони торкнулися не лише політичних та економічних аспектів в розвитку держав – вони багато в чому змінили закони розвитку суспільства. Сьогодні трансформуються моделі міжнародних відносин, підходи до вирішення внутрішньополітичних завдань і досягнення економічного успіху. Змінюється світогляд і мотивація поведінки як окремих людей, так і цілих суспільств. Ці процеси вже відбилися на взаєминах поколінь; на умовах входження в суспільство нових поколінь; по мірі значущості молоді і нових поколінь для розвитку держави і суспільства.

Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів сягають саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді, що стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку.

Саме тому в новому тисячолітті стратегічні переваги будуть у тих держав і суспільств, які навчаться ефективно використовувати людський потенціал і в першу чергу той інноваційний потенціал розвитку, носієм якого є молодь.

Україна традиційно знаходиться в центрі глобальних та регіональних політичних і економічних процесів. Завдання забезпечення її поступального, стійкого розвитку і безпеки вимагає ефективної і адекватної реакції на сучасні виклики, досягнення національної конкурентоспроможності у всіх сферах.

Розвиток демократичної держави з сучасною соціально спрямованою економікою буде ефективнішою лише за активної участі молоді. Творчий потенціал і соціальний ресурс молоді є одним з найважливіших основ модернізації суспільства. В умовах нових світових впливів (дружньої до молоді держави) назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

У свою чергу, в якості однієї з найважливіших умов виступає забезпечення відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження й нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані зі здійсненням комплексу заходів з освіти й виховання молоді. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

При визначенні загальнонаціональних пріоритетів мають бути враховані інтереси молоді. Вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством. Необхідно на державному рівні створювати умови для самореалізації молоді і включення молоді в процеси розвитку України. Це розширить соціальну базу перетворень, забезпечить соціальне, культурне і економічне відтворення і розвиток країни.

Молодіжна політика України є системною діяльністю держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

Для українських органів державної влади у здійсненні молодіжної політики найголовнішими напрямками діяльності є:

забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;
надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охороні здоров'я, професійній підготовці й працевлаштуванню;
забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації національної молодіжної політики;
пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;
залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави.

Відповідно, молодіжна політика України є одним з напрямків діяльності держави, націленим на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини й розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив, на формування у молодих громадян патріотизму й поваги до історії й культури свого народу й дотримання прав людини.

Варто враховувати, що досягнення молодими людьми економічної самостійності, реалізація її творчого потенціалу, розвиток підприємницької активності, формування в них світогляду громадянина-патріота, творця майбутнього своєї країни багато в чому обумовлено наявністю підтримки й проведенням активної політики з боку держави й місцевої влади.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв’язанні стратегічних проблем розвитку суспільства.

Модель державної молодіжної політики, що формувалася протягом останнього десятиліття, сьогодні не відповідає масштабу завдань і викликів, що постають перед державою і суспільством. Мозаїчність, що полягає у підходах до формування законодавчої бази, фінансування, створення структур органів по роботі з молоддю, визначенню їх повноважень і функціонала, відсутність чіткої внутрішньої організації знижують ефективність державної молодіжної політики, позбавляють її комплексності і системності.

Програму дій держави і суспільства в цій сфері, механізми вирішення цих завдань й покликана визначити суча сна молодіжна політика.

Зробити молодіжну політику ефективною, адекватною сучасним вимогам, такою, що враховує особливості сучасної держави, суспільства і молоді, наповнити її новими змістом і вмістом – першочергове завдання влади. При цьому у держави є реальна можливість зайняти в цій сфері лідируюче положення, забезпечивши собі тим самим передові позиції в глобальному розвитку.

Цілі, завдання, основні напрями, заходи і механізми реалізації державної молодіжної політики сформульовані в даній Доктрині державної молодіжної політики, яка покликана стати базовим документом в цій області на тривалий період часу.

Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА НАСТАНОВИ

1.1. Доктрина молодіжної політики України (надалі – Доктрина):

визначає стратегію й пріоритетними напрямками молодіжної політики;
окреслює нові підходи держави до формування основних цілей і завдань, форм і методів реалізації молодіжної політики;
формує новий погляд на молодіжну політику, відповідний сучасним уявленням про цілі і завдання, про внутрішні, зовнішні і глобальні виклики, що стоять перед українським суспільством;
служить основою для підготовки пропозицій із вдосконалення правового, методичного, наукового, кадрового і організаційного забезпечення молодіжної політики;
виступає в ролі основного документа при розробці цільових програм в сфері молодіжної політики.

Доктрина державної молодіжної політики є зведенням офіційних поглядів і підходів держави до ролі і значення державної молодіжної політики, систему завдань і пріоритетних напрямів молодіжної політики.

Доктрина передбачає необхідність докорінної зміни підходів до формування, управління і реалізації державної молодіжної політики.

Вона направлена на активізацію дій всіх органів державної влади і інститутів громадянського суспільства із забезпечення державних і суспільних інтересів в процесі соціального становлення молоді.

Доктрина передбачає участь в програмах державної молодіжної політики неурядових, громадських організацій.

Доктрина ґрунтується на положеннях Конституції України, законодавства України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Доктрина спрямована на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, на розвиток і підтримку молодіжних і дитячих громадських об'єднань.

Розробка Доктрини обумовлена:

розумінням важливості державної підтримки молодих громадян в сучасних умовах соціально-економічного розвитку суспільства, у забезпеченні їх освіти, виховання й розвитку на етапі соціального становлення, у процесі включення в соціально-професійну діяльність, створення родини, прояву соціальних, громадських ініціатив, реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків;
підвищенням відповідальності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, активізації їх взаємодії на принципах співробітництва й партнерства з організаціями й фізичними особами з питань захисту прав і законних інтересів молодих громадян, стимулюванню їх самостійності й творчої активності;
визнанням ролі молоді як стратегічного ресурсу розвитку суспільства.

Дана Доктрина молодіжної політики України формулює основні підходи до розробки й реалізації державної молодіжної політики та визначає заходи для її здійснення.

Доктрина формує погляд на молодіжну політику нашої держави, як таку що відповідає завданням, які постають перед сучасним українським суспільством, і визначає роль молоді в їх розв’язанні. Часові рамки Доктрини охоплюють найближче десятиліття, 2009-2020 рр.

Поява Доктрини є відповіддю на потребу забезпечити послідовну розробку концепцій, стратегій, політичних рекомендацій, програм дій Уряду та суспільства в сфері молодіжної політики.

1.2. Основні терміни, поняття та рушійні сили

Молодіжна політика (молодіжна політика, МП) – складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Молодіжна політика України є складовою державної політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у процесі розвитку України.

Молодь (молоді громадяни) – особи у віці від 14 до 35 років.

Молода родина – родина, у якій подружжя або один з них не досягли віку 35 років, у тому числі ті, що мають неповнолітніх дітей.

Молодіжні громадські об'єднання – об'єднання громадян у віці переважно до 35 років, що об'єдналися на основі спільності інтересів для здійснення спільної діяльності, спрямованої на задоволення духовних та інших нематеріальних потреб, соціального становлення й розвиток членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Дитячі громадські об'єднання – об'єднання, до яких входять громадяни у віці до 18 років і повнолітні громадяни, що об'єдналися для спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів, розвиток творчих здатностей і соціальне становлення членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Деструктивні культи – авторитарні ієрархічні організації (релігійні, політичні, психотерапевтичні, освітні, комерційні й ін.), що практикують облудне вербування й використовують контроль свідомості з метою зробити своїх послідовників залежними й покірними доктрині й лідерам, а також з метою збагачення.

Суб'єктами молодіжної політики є:

громадяни України у віці від 14 до 35 років, що проживають на її території, а також молоді іноземні громадяни й особи без громадянства, що тимчасово або постійно проживають на території країни;
молодіжні й дитячі об'єднання, зареєстровані на території України;
органи державної влади й органи місцевого самоврядування, що реалізують державну молодіжну політику;
інші юридичні й фізичні особи, що приймають участь у здійсненні державної молодіжної політики.

1.3. Мета

Стратегічна мета молодіжної політики України полягає у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

1. Мета Доктрини – визначення стратегії й пріоритетних напрямків реалізації молодіжної політики, спрямованої на створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для самореалізації, соціального становлення молодих громадян, реалізації ними конституційних прав, свобод і обов'язків.

2. Для досягнення мети необхідне вирішення наступних завдань:

створення консолідованої системи управління державною молодіжною політикою, інтегрованою в загальну структуру органів державного управління;
формування сучасної нормативної правової бази та удосконалювання нормативних правових актів у сфері молодіжної політики;
створення системи і умов для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів органів управління молодіжною політикою, а також науково-методологічного забезпечення молодіжної політики;
розвиток інфраструктури соціальних установ для молоді;
зміцнення і розвиток інститутів соціалізації, підвищення їх ефективності;
формування єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих загальнодержавних електронних друкованих молодіжних засобів масової інформації, укладення громадського договору із засобами масової інформації, спрямованого на забезпечення молоді якісними інформаційними ресурсами;
розвиток системи інформаційного супроводу й методичного забезпечення реалізації молодіжної політики;
здійснення системного державного впливу на процеси соціалізації молодого покоління;
створення умов і гарантій самореалізації молодих громадян;
використання інноваційного потенціалу молоді для забезпечення стабільного розвитку держави і громадянського суспільства, гідного життя громадян, зміцнення національної безпеки і конкурентоспроможності країни;
посилення ролі недержавної складової в реалізації державної молодіжної політики, активізація інститутів громадянського суспільства;
розвиток і підтримка молодіжних і дитячих громадських об'єднань, рухів, сприяння реалізації суспільно-корисних ініціатив молоді.

1.4. Пріоритетні завдання:

забезпечення рівних умов та можливостей для отримання якісної освіти;
зміцнення патріотичних настроїв серед молоді;
створення умов та рівних можливостей для отримання якісних медичних послуг та пропагування здорового способу життя;
надання гарантій участі та впливу молоді на процеси управління громадами, в яких проживають молоді люди, розширення можливостей самоврядування;
створення умов для розвитку молодіжного самоврядування в ЗНЗ, ВНЗ, трудових колективах та громадах;
залучення молоді до членства у громадських організаціях, забезпечення участі молодіжних громадських організацій у процесах прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування;
виховання загальнолюдських цінностей демократичного суспільства, підвищення рівня громадської активності, морально-етичних засад, правової культури;
протидія розвитку екстремізму, насильства та асоціальних форм поведінки в молодіжному середовищі;
стимулювання громадської активності молоді шляхом створення системи сприяння молодіжним організаціям, органам учнівського та студентського самоврядування тощо;
створення дієвого інституту соціальних послуг для молоді;
збереження та збагачення національних традицій, культурної спадщини націй, народностей та культур;
забезпечення рівних можливостей використання інформаційного простору;
підтримка розвитку фізичної культури та спорту;
удосконалення механізму ефективного партнерства та взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з дитячими та молодіжними громадськими організаціями у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;
підтримка розвитку інституту родини, сім’ї та дитини;
створення безпечного довкілля;
зменшення чисельності української молоді серед зовнішніх трудових та інших мігрантів;
забезпечення гарантій для професійної самореалізації молоді, надання послуг у сфері працевлаштування, підтримки розвитку молодіжного бізнесу та підприємництва;
підвищення рівня свідомого ставлення молоді до здорового способу життя, боротьби з шкідливими звичками;
розширення та ефективне використання мережі оздоровчо-спортивних закладів та закладів культури;
удосконалення нормативно-правової бази у сфері реалізації державної молодіжної політики, в тому числі врегулювання питань міжнародного молодіжного співробітництва;
сприяння інтеграції молоді до європейського та світового демократичних просторів.

2. НОВІТНІ ВИКЛИКИ ДЕРЖАВНОСТІ ТА МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

2.1. Роль молоді в розвитку країни, забезпеченні її конкурентоспроможності і національної безпеки

Вирішальною умовою національної безпеки і успішного розвитку сучасної України є забезпечення її конкурентоспроможності.

Це передбачає зміцнення позицій України в зовнішньополітичній сфері і світовому розподілі праці, світовій науці, культурі і технологіях, підвищення якості життя, ефективності державного управління; забезпечення необхідного рівня обороноздатності.

Успішне вирішення цих завдань неможливе без ефективної участі молоді. Ступінь ефективності цієї участі визначається тим, наскільки молодь:

знає, поділяє, приймає цілі і завдання державного і суспільного розвитку, пов'язує з ними свої життєві перспективи;
володіє необхідними фізичними, особовими, освітніми, професійними якостями;
має необхідні можливості для активної участі в розвитку країни.

При цьому необхідно враховувати, що молодь, як соціально-вікова група, володіє низкою особливостей:

по-перше, через об'єктивні причини молодь відрізняє несформованість ціннісних, духовно-етичних орієнтирів і нестачу життєвого досвіду, що збільшує вірогідність помилкового вибору при ухваленні відповідальних рішень;

по-друге, молоді властиво неповне включення в існуючі соціально-економічні стосунки. При цьому одночасно саме молодь найбільшою мірою забезпечує соціальну мобільність і є джерелом економічної ініціативи;

по-третє, як і будь-яка соціальна група, молодь має власні цілі та інтереси, які не завжди збігаються з цілями та інтересами всього суспільства;

по-четверте, молодь виконує особливі соціальні функції:

успадковує досягнутий рівень розвитку суспільства і держави, забезпечує спадкоємність;
формує в собі образ майбутнього і несе функцію соціального відтворення;
є основою «нової» постіндустріальної економіки, розвитку її високотехнологічних галузей, а також науки і культури, служить джерелом і базою інновацій;
молоді люди складають основну частину кадрового складу силових відомств, що відповідають за забезпечення правопорядку і безпеки країни в цілому.

Цілісна і послідовна державна молодіжна політика покликана забезпечити високу ефективність реалізації соціальних функцій молоді, що є найважливішим чинником стійкого розвитку суспільства й успішного вирішення завдань, що стоять перед державою.

Навпаки, відсутність або недостатній розвиток державної молодіжної політики знижує якість реалізації соціальних функцій молоді, в цілому – призводить до гальмування державного і соціально-економічного розвитку.

2.2. Суспільство, держава і сучасний стан молоді в Україні

Сучасне становище молоді в Україні визначається наступними чинниками:

мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, повільне зростання громадянської та національної свідомості, активності молоді;
відсутність системи формування ціннісних орієнтацій;
низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики;
нелегальна зовнішня трудова міграція частки молоді;
низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав;
відсутність рівності можливостей та стартових умов для усієї молоді.

Водночас, українська молодь не відірвана від світу, від розвитку своєї країни і адекватна своєму часу. Вона адаптована до сучасних соціально-економічних і політичних умов. Разом з тим, існує велика частка соціально невлаштованих і неблагополучних молодих людей. Відбувається зростання традиційних і зародження нових «груп ризиків».

Негативні тенденції, що зараз домінують в молодіжному середовищі:

зменшується абсолютна чисельність і частка молоді в структурі населення у зв'язку з негативними демографічними процесами;
погіршується стан фізичного і психічного здоров'я молодого покоління, що може привести до якісного зниження репродуктивного, інтелектуального, економічного потенціалу суспільства. Найвразливішим і незахищеним сьогодні є здоров'я молодих людей в підлітковій віковій групі;
триває маргіналізація і криміналізація молодіжного середовища, збільшується число молодих людей, схильних до правопорушень;
знижується якість освіти;
відбувається деградація структури зайнятості, руйнування трудової мотивації молодих працівників. Молоді люди інтегруються переважно в сферу обміну і перерозподілу товарів і послуг, віддають перевагу робочим місцям, що не вимагають високої професійної кваліфікації;
частка підприємців не перевищує 2-3% від чисельності всієї молоді, молоді люди практично не представлені в малому і середньому бізнесі;
відбувається деформація духовно-етичних цінностей, розмиваються моральні обмежувачі на шляху до досягнення особистого успіху;
слабо розвивається культура відповідальної громадянської поведінки.

Характерними рисами масової молодіжної свідомості стають правовий нігілізм, відсутність соціальної волі, «стадний» інстинкт.

Водночас, спостерігається зростання позитивних тенденцій в розвитку української молоді:

у молодіжному середовищі дозріває потужний інноваційний потенціал. Збільшується число молодих людей, що вибирають особисту ініціативу як головний спосіб вирішення своїх проблем;
зростає самостійність і практичність, відповідальність за свою долю, мобільність, сприйнятливість до нового;
збільшується престижність якісної освіти і професійної підготовки. Змінюється ставлення до освіти – формально-статусне ставлення поступається місцем практичному використанню отриманих знань як основи особистого і професійного успіху і майбутнього добробуту;
зростає економічна зацікавленість у збереженні свого здоров'я;
сучасна молодь стала повноправною частиною міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується в глобальні економічні, політичні і гуманітарні процеси.

Поряд з процесом розвитку цих тенденцій за останнє десятиліття зазнав істотних змін характер ставлення держави і суспільства до молоді:

споживче ставлення до молоді у сфері економіки і праці змінилося незатребуваністю;
насторожене, недовірливе ставлення у сфері політики змінилося відвертими маніпуляціями. Молодь розглядається виключно як електоральний ресурс;
тотальний контроль у сфері культури змінився байдужістю і передачею даної сфери під вплив засобів масової інформації та індустрії розваг, бізнес яких побудований на культивуванні споживача, примітивних людських інстинктів;
повчально-опікунське ставлення в духовно-ідеологічній і виховній сферах трансформувалося в нерозуміння і байдужість з боку старших поколінь. Домінує погляд на молодь як на пасивну соціальну групу, що перебуває в перехідному, маргінальному стані.

В сукупності це призвело до того, що ціннісно-смисловий простір молоді формується або на основі кримінальної субкультури, або на основі ціннісно-поведінкових моделей, руйнівних національно-культурну самоідентифікацію молодих українців.

Ускладнює ситуацію відсутність суспільно-визнаних морально-етичних орієнтирів розвитку, образу майбутнього, слабо розвинені умови для самореалізації і втілення соціально значимих ініціатив молоді. Відсутній механізм узгодження інтересів молоді з інтересами інших груп суспільства.

Розвиток позитивних тенденцій і використання потенціалу інноваційної активності молоді на користь творення і громадянського служіння може бути досягнуте лише при створенні адекватної системи участі держави і суспільства в процесах соціалізації молоді, розвитку цивілізованих механізмів взаємин між суспільством і новими поколіннями, що входять до нього.

2.3. Сучасний стан інститутів соціалізації молоді

Основним вмістом процесу соціалізації молоді є:

передача досвіду та інтеграція в суспільство;
освоєння соціальних ролей в єдності процесів виховання та освіти;
оволодіння навичками соціальної інноваційної діяльності;
створення умов для самореалізації і включення молоді в процеси соціально-економічного розвитку, державного і громадського будівництва.

Сучасні явища – криза взаємин поколінь, формування асоціальних субкультур і контркультур демонструють недостатність розвитку інститутів соціалізації і свідчать про їх системну кризу.

Ситуація ускладнена нерозвиненістю сучасного законодавства в частині регламентації прав і обов'язків основних інститутів соціалізації по відношенню до молодої людини.

Руйнування традиційних соціальних зв'язків і державної системи виховання значно нівелювало роль раніше домінуючих інститутів соціалізації – сім'ї, школи, вулиці.

Сім’я несе підвищене соціально-економічне навантаження і змушена зосередитися на вирішення проблем життєзабезпечення за рахунок виховання.

Школа, визначивши як своє основне завдання процес передачі знань, фактично втратила вплив на інші сторони розвитку особистості.

Вулиця як інститут соціалізації має спроможність.позитивно виступати в цій ролі лише за умови спеціальної організації роботи за місцем проживання, яка зараз фактично відсутня.

Значною мірою втрачено вплив і таких традиційних інститутів соціалізації як позашкільні виховні установи, армія, профспілки, трудові колективи. Явно недостатню роль відіграють громадські молодіжні об'єднання. Традиція релігійного виховання багато в чому загублена і сьогодні тільки розпочинає відроджуватися, а прогалини, що утворилися, у вихованні і соціалізації молоді заповнюються легкодоступними носіями інформаційного продукту.

Провідну роль в цьому процесі відіграють засоби масової інформації. У сучасному молодіжному середовищі їм належить лідерство у формуванні свідомості і світогляду, життєвих цінностей, взірців для наслідування. При цьому продукт масової споживчої культури багато в чому сприяє зростанню агресії і етичної розбещеності в молодіжному середовищі, підсилюючи негативні тенденції в її розвитку.

Завдання полягає в тому, аби удосконалюючи і розвиваючи як традиційні, так і інноваційні інститути соціалізації, спромогтися їх розумного балансу і взаємодоповнення, використовуючи для цього можливості держави і суспільства. Реалізація молодіжної політики має бути спрямована на забезпечення через процеси соціалізації впливу на становлення нового покоління як основного інноваційного ресурсу розвитку країни.

2.4. Новітні вимоги до формування молодіжної политики України

Молодіжну політику слід розглядати як один з провідних чинників вирішення стратегічних завдань у сфері забезпечення конкурентоспроможності і національної безпеки України, становлення громадянського суспільства, забезпечення гідних умов життя громадян.

У свою чергу, державна молодіжна політика повинна розглядати молодь як базовий стратегічний ресурс держави і суспільства, як суб'єкт соціальної і економічної політики.

Це, насамперед, означає підвищення ступеня уваги до проблем молоді, принципова зміна ставлення до неї на всіх рівнях влади, а також оптимізацію системи реалізації молодіжної політики України.

Необхідно відмовитися від підходу до молодіжної політики як до засобу, спрямованого переважно на створення привілейованих умов для молоді в порівнянні з останніми соціальними групами і суспільством в цілому. Молодіжна політика України повинна формуватися із врахуванням специфічних інтересів молоді, на відмові від патерналізму.

Водночас, основою повинні стати соціальне партнерство, стимулювання активності молоді в різних сферах, вироблення ефективних механізмів участі держави в процесах соціалізації.

Такий підхід вимагає прорахованих інвестиційних вкладень, орієнтованих на ефективну віддачу на умовах відповідального опосередкованого повернення. При цьому держава виступає як адресний і системний інвестор, що здійснює цілеспрямоване вкладення коштів в молодь через створення державної системи органів і сучасних інститутів молодіжної політики.

Молодіжна політика формується і реалізується на основі гарантій рівних можливостей для молоді.

Молодим людям мають бути гарантовані рівні можливості розвитку і участі в громадському і державному будівництві, захист їх прав і законних інтересів.

Повинні дотримуватися базові соціальні стандарти забезпечення молоді послугами, формуватися єдиний інформаційний простір для молоді, впроваджуватися загальні механізми економічної підтримки молоді і молодіжних ініціатив.

Необхідне створення інфраструктури реалізації державної молодіжної політики. Має бути сформована самостійна галузь державна молодіжна політика - з відповідними елементами: спеціалізованими установами, стандартами діяльності і методичним забезпеченням, переліком спеціальностей, штатом професійних працівників у сфері державної молодіжної політики, фінансово-організаційним механізмом, бюджетними статтями, матеріально-технічним забезпеченням, а також мобілізувати можливості інститутів соціалізації молоді, потенціалу громадянського суспільства.

3. НАПРЯМКИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА 2009-2020 роки

3.1 Сприяння всебічному, гармонійному розвитку та конкурентоспроможності української молоді

Всебічний та гармонійний розвиток молоді можливий за умови дотримання єдності та взаємодії таких його основних складових, як освіта, патріотичне виховання, фізичне виховання та спорт, культура та дозвілля, формування здорового способу життя, участь у громадському житті. Конкурентноспроможність забезпечується сприянням держави у відповідній освіті, професійному навчанні, перепідготовці, працевлаштуванні і зайнятості молоді, а також стимулювання громадської активності.

Конституція України та українське законодавство гарантують права громадян на отримання соціальних благ незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я. Держава забезпечує молодому поколінню необхідний мінімум соціальних послуг для самостійного розвитку та життєвого старту у навчанні, отримання професії, роботі, реалізації інтересів та здібностей, а також створює систему стимулів для тих молодих людей, що проявляють громадську активність, досягають успіхів у різноманітних сферах суспільного життя.

Доступ молоді до отримання соціальних благ забезпечується суспільством через мережу соціальних інституцій для задоволення потреб кожної молодої людини відповідно до її інтересів та здібностей. Такий доступ є комплексним поняттям, що, з одного боку, передбачає обов’язок держави та суспільства у наданні широкого спектру послуг для молоді, а з іншого – активну позицію молодих людей у їх свідомому виборі та використанні пропонованих прав, благ та гарантій.

Найважливішими для молоді є доступ до якісної освіти, медичних послуг, робочих місць, інформації, спорту та дозвілля.

Освіта є базою для розвитку кожної особистості, запорукою успішного майбутнього України, її конкурентноздатності на світовій арені.

Вона є інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікацій для виходу на ринки праці, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини.

Актуальним завданням є забезпечення рівного доступу молоді до якісної освіти протягом життя для саморозвитку, самореалізації та успішної інтеграції у громадянське суспільство.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до якісної освіти шляхом:

модернізації системи освіти відповідно до новітніх досягнень науки, культури, кращих національних соціальних моделей, впровадження системи освіти впродовж життя;
розвитку мережі навчальних закладів різних типів;
розбудови освітнього простору, що базується на інноваційних засадах, та його інтеграції до європейського та світового освітнього просторів;
широкомасштабного запровадження інформаційних та комунікаційних технологій до системи освіти, включаючи дистанційну освіту, що забезпечують доступність та ефективність освітніх послуг, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві;
обов’язкового здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом початкової та Державним стандартом загальної середньої освіти;
професійної орієнтації кожної молодої людини та наданням безоплатної первинної професійної підготовки у системі формальної та неформальної освіти;
створення умов для здобуття вищої освіти безоплатного та платного характеру у різних типах навчальних закладів на конкурсних засадах, шляхом індивідуального та інших форм кредитування, в т.ч. очного та дистанційного типу;
надання можливостей отримання професійних кваліфікацій, актуальних на ринку праці, в системі безперервної освіти;
запровадження вибору гнучких освітніх програм з використанням інноваційних освітніх технологій;
формування духовного світу молоді, позитивної ідеології та способу життя.

Якісна медицина для молоді гарантує розвиток здорової нації, передача здорового генотипу майбутнім поколінням. Важливим завданням є створення ефективної моделі молодіжної медицини, яка б не лише опікувалася найважливішими проблемами здоров’я молоді, але й була акцентована на профілактику та попередження можливих негативних явищ.

Держава забезпечує рівний доступ до медичних послуг шляхом:

розробки та реалізації цілісної національної програми медичного обслуговування молоді, що базується на концепції молодіжної медицини з акцентом на проблем ВІЛ/СНІДУ, алкогольної, тютюнової та наркотичної залежності тощо;
розробки та реалізації програми підтримки материнства та дитинства;
запровадження страхової та сімейної медицини;
оптимізації розвитку мережі закладів з надання медичних послуг, особливо в сільській місцевості та профільного характеру;
підвищення рівня матеріально-технічної бази медичних інституцій молодіжного спрямування;
припинення та подальша заборона масової реклами тютюну та алкоголю;
надання молоді безоплатних медичних послуг первинного характеру.

Практика фізичної культури та спорту є ефективним засобом формування здорової молодої особистості.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до можливостей для занять фізичною культурою та спортом шляхом:

широкої пропаганди здорового способу життя, створення та культивування цінностей здоров’я та здорового способу життя, у тому числі через соціальну рекламу;
покращення системи фізичної підготовки для формування активної фізичної культури серед молоді у системі формальної освіти та розширення додаткових безкоштовних можливостей для занять фізкультурою та спортом у системі закладів освіти;
розвитку мережі безкоштовних закладів фізичної культури та спорту для молоді поза системою формальної освіти з акцентом для молоді старших вікових груп;
розвитку практики проведення всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних спортивних змагань, турнірів молоді з масових маловитратних видів спорту;
підтримки та реалізації програм і заходів найширшого залучення молоді в занять фізичною культурою;
підтримки відродження системи дитячого спорту;
підтримки розвитку фізичної культури та спорту в сільській місцевості місцевою владою та залучення громад;
розбудова широко розгалуженої мережі доступних спортивних майданчиків для молоді в усіх населених пунктах та оздоровчих зонах, включаючи зони відпочинку, пляжі тощо.

Дозвілля є одним з важливих чинників для молоді, її відпочинку, самореалізації, оздоровлення, розширення світогляду.

Держава забезпечує організацію дозвілля молоді через:

широку пропаганди способу життя, що дозволяє проводити молоді дозвілля в освітніх та ігрових заходах, у тому числі через соціальну рекламу;
впровадження програм оздоровлення для підлітків та молоді;
збереження та розвиток індустрії відпочинку молоді;
підтримка доступних, розвиваючих програм організації дозвілля за місцем проживання молоді, у тому числі молодіжного туризму;
розвиток соціокультурних, спортивних та інших об’єктів дозвілля та оздоровлення молоді, особливо у сільській місцевості та районах міських новобудов.

Політика працевлаштування та зайнятості молоді здійснюється державою через розвиток інфраструктури, що передбачає створення та підтримку спеціалізованих організацій, які здійснюють діяльність щодо зайнятості молоді, її професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки. А саме: центри тимчасової сезонної зайнятості, молодіжні біржі праці, бізнес-інкубатори для молоді, студентські трудові загони, молодіжні об’єднання та центри праці тощо.

Шляхи сприяння зайнятості та працевлаштуванню молоді:

створення системи аналізу та прогнозу щодо попиту на професії на ринках праці та адекватного реагування системи освіти та працевлаштування;
збереження гарантії першого робочого місця, адаптація та підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці, розширення можливостей здобуття професійної освіти;
розробка та імплементація заходів з квотування робочих місць для молоді;
сприяння адаптації молоді у трудових колективах;
сприяння соціальному партнерству між владою та бізнесом для забезпечення зайнятості молоді;
організація молодіжних практик на робочих місцях для молоді, що навчається;
здійснення довгострокових програм щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, підтримка їх стабільності, повноцінної трудової діяльності;
реалізація спеціальних програм працевлаштування вразливих груп молоді, що потребують соціального захисту та мають труднощі в пошуку роботи;
сприяння самозайнятості молоді;
формування державних механізмів підтримки молодіжного підприємництва;
реалізація заходів матеріально-технічної та фінансової підтримки діяльності молодіжних навчальних підприємств, навчально-ділових центрів, комерційних організацій;
підтримки молодіжних неурядових організацій в реалізації бізнес-ідей та молодіжного підприємництва через стимулювання їхніх ініціатив;
створення системи заохочень та преференцій для молоді, що має значні професійні досягнення.

3.2. Залучення соціально активної молоді до процесів державного й громадського будівництва

Залучення соціально активної молоді до процесів державного й суспільного будівництва.

Ротація кадрів через молодіжний резерв:

створення реєстру молодіжного резерву на загальнодержавному та місцевому рівнях на посади керівників вищої й середньої ланки підприємств й установ державного сектора, місцевого самоврядування.
Залучення молоді до діяльності державних органів влади й місцевого самоврядування:
проведення навчальних заходів для цілеспрямованої роботи з молодіжними лідерами та підготовки професійних кадрів у сфері державного управління, впровадження лідерських програм з акцентом на роботі в органах державної влади та місцевого самоврядування;
реформування системи підтримки проектів молодіжних і дитячих громадських організацій;
створення системи стимулювання, відзначення та заохочення молодих людей, що здійснили актуальні проекти та програми;
створення простору спілкування молодіжного активу;
активізація діалогу і взаємодії політичних партій та молоді, щодо створення системи можливостей для молодої людини стати учасником процесів управління партіями на рівні держави на органів місцевого самоврядування;
залучення молоді до консультативної діяльності органів влади, обговорення проектів нормативно-правових актів стосовно законних прав й інтересів молоді.

Залучення молодих науковців до розробки і впровадження наукових досягнень та розв’язання економічних і соціальних проблем України.

Інтеграція української молоді в міжнародне молодіжне співтовариство:

проведення міжнародних форумів і фестивалів студентів і молоді;
впровадження програм обмінів молодіжними делегаціями із країнами ЄС, НАТО, ГУУАМ та інших країн світу.

3.3. Запобігання та протидія екстремізму, агресії, насильству та асоціальній поведінці

Припинення діяльності екстремістських угруповань, просвітницька робота з нейтралізації екстремістських ідей і проектів.

Впровадження нових технологій соціалізації та реабілітації молодих людей, схильних до агресії, насильства й правопорушень:

лікування та ресоціалізація молодих людей, які мають наркотичну, алкогольну та інші різновиди залежності;
впровадження програм, що допомагають молоді позбутися тютюнової залежності;
впровадження нових форм реабілітаційної роботи з молодими правопорушниками й схильними до асоціальної поведінки, незалежного громадського контролю в системі карного правосуддя та пенітенціарних установ;
реалізація програм боротьби з сексуальною експлуатацією дітей та торгівлею наркотиками, а також направлених на нейтралізацію вуличних підліткових криміногенних субкультур.

Активна соціалізація молоді, позбавленої батьківського виховання й опіки:

розвиток сімейних форм виховання дітей, що залишились без піклування батьків;
перебудова системи виявлення й визначення бездоглядних дітей з пасивно-заявної на активно-примусову;
законодавче закріплення й підтримка різноманітних форм сімейного виховання безпритульних дітей (прийомна сім’я, сімейний патронаж, сімейні виховні групи, шефська сім’я, гостьова сім’я та ін.);
розвиток мережі спеціалізованих установ, здатних забезпечити повноцінну суспільну соціалізацію (спортивні інтернати й т.д.);
посилення адміністративної та кримінальної відповідальності батьків, дорослих і працівників дитячих установ за порушення прав дітей або приховання фактів бездоглядності;
захист прав неповнолітніх у сім’ї, навчальних закладах, судах.

3.4. Сприяння у формуванні високої духовності молоді на засадах демократичних цінностей, моральності і патріотизму

Стратегічні принципи у формуванні серед молоді високого рівня духовності на засадах демократичних цінностей, моральності та патріотизму у процесі реалізації молодіжної політики ґрунтуються на основних європейських та загальносвітових принципах, на дотриманні прав людини. Зокрема, визнання прав та обов’язків всіх молодих людей щодо рівних можливостей та рівного розподілу послуг та ресурсів.

Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Метою роботи органів державної влади та спеціалізованих відповідних організацій, усіх підпорядкованих підрозділів, підприємств, засобів масової інформації та організацій, реалізації проектів фінансово підтриманих за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку та завдань національно-патріотичного виховання молоді, поваги до військової служби та готовності до захисту Батьківщини, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.

Завдання національно-патріотичного виховання молоді:

розвиток в суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;
утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;
створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;
виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;
розвиток почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Гербу, Прапору, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну;
створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України;
формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп.
Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на:
роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм;
вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави;
роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів;
вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей;
відвідування музеїв історії та культури України у рамках освітніх програм середньої й вищої школи;
вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атрибутики.

4. ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТА ПРІОРИТЕТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Система управління молодіжною політикою України є складовою системи державного управління, що заснована на розмежуванні повноважень і предметів ведення органів влади.

4.1. Завдання молодіжної політики України

Головними завданнями національної молодіжної політики є:

вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

4.2. Принципи молодіжної політики України

Пріоритетними принципами молодіжної політики в сучасних умовах є:

сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства;
надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
повага до поглядів молоді та її переконань;
правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку.

Враховуючи потребу відповідно реагування на новітні виклики, принципами молодіжної політики є:

1) Дотримання прав людини і розвиток демократії, з особливим акцентом на наступному:

забезпечення повного використання молодими людьми прав людини, відчуття власної гідності, і заохочення їхнього відданості цій справі;
сприяння активній участі молодих людей в демократичних процесах і структурах;
сприяння рівним можливостям для участі всіх молодих людей у різних аспектах їхнього життя;
забезпечення гендерної рівності та недопущення всіх форм насильства на гендерному ґрунті;
сприяння усвідомленій освіті та діям молодих людей в питаннях довкілля і сталого розвитку;
полегшення доступу всіх молодих людей до інформації та консультаційних послуг;
усвідомленій освіті в питаннях збереження природного, екологічного, культурного та історичного середовища.

2) Співіснування в різноманітних суспільствах, з особливим акцентом на наступному:

заохочення молодих людей сприяти, в своєму повсякденному житті, культурній різноманітності, міжкультурному діалогу і співпраці та релігійним аспектам;
недопущення всіх форм дискримінації, расизму, ксенофобії та екстремізму і протидія їм;
підтримка ініціатив молодих людей та їхніх організацій в недопущенні та стримуванні конфліктів, а також в їхньому вирішенні шляхом діалогу;
підтримка роботи української молоді з молодими людьми третіх країн – біженцями, особами, що шукають притулку, та переміщеними особами;
подальше заохочення субрегіональної та міжнародної співпраці молоді в Європі та Світі;
заохочення молодих людей сприяти глобальній солідарності та співпраці.

3) Відповідність потребі соціальної інтеграції молодих людей та підвищення її конкурентноздатності, з особливим акцентом на наступному:

підтримка самостійності і добробуту молодих людей, їхнього доступу до гідних умов життя;
сприяння доступу молодих людей до освіти, навчання і трудового життя, зокрема, шляхом заохочення і визнання неформальної освіти;
підтримка переходу молодих людей від освіти до ринку праці, наприклад, шляхом посилення можливостей для узгодження потреб приватного і трудового життя;
забезпечення рівного права молодих людей на доступ до творчих і артистичних діяльностей, спортивної діяльності;
підтримка інтеграції молодих людей, які проживають в умовах бідності, залишилися без освіти;
заохочення діалогу і солідарності між людьми різних поколінь.

4.3. Пріоритети молодіжної політики України

Життєво важливими пріоритетами молодіжної політики України повинні стати:

розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища;
охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

5. ФОРМУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ЗДІЙСНЕННЯ

5.1. Формування молодіжної політики України

Державна молодіжна політика в Україні повинна стати пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави й здійснюватися:

в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді;
Державна молодіжна політика повинна формуватися й реалізовуватися шляхом:
прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю;
утворення спеціальних фондів.

5.2. Основні проблеми молодіжної політики України:

недостатньо розвинена нормативно-правова база на державному рівні;
відсутність мінімальних державних соціальних стандартів норм і нормативів фінансових витрат у сфері соціальної підтримки молоді;
недостатня міжвідомча координація реалізації молодіжної політики;
невеликий обсяг повноважень муніципальних органів у справах молоді;
відсутність системи дієвих установ по роботі з молоддю в муніципальних утвореннях;
недостатня повнота інформації про молодь і процеси, що відбуваються в молодіжному середовищі;
недолік кваліфікованих кадрів, відсутність системи підготовки й перепідготовки кадрів;
недофінансування молодіжних програм на муніципальному рівні;
організаційна й фінансова нестабільність молодіжних громадських об'єднань, відсутність наступності в молодіжному русі.

5.3. Напрями здійснення молодіжної політики

Соціально-економічна підтримка молоді є системою заходів, спрямованих на сприяння вирішенню житлових і побутових проблем молодих громадян, розвиток молодіжного підприємництва, сприяння зайнятості й підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці.