|
|
|
Про проектГоловнаПодіїДайджест ЗМІАналітикаПроектиОпитуванняРегіониФорумЕкспертиПрогноз експертаБібліотекаПартнериОфф-лайнФотоархівКонтактиВідгукиПосилання... РубрикиЕкономіка Політика та суспільство Освіта Охорона здоров'я Культура
|
Головна / Аналітика
|
23.08.06 | Володимир Білецький Рейтинг материала 10,0 |
Доповідь на IV Всесвітньому Форумі українців (Київ, 18 — 20 серпня 2006 р.)
Лідери
За часи Радянської України тільки один донбасівець – Олександр Ляшко займав високу посаду
На наступних парламентських виборах на електорат В.Януковича і партії регіонів серйозно зазіхали «прогресивні соціалісти» на чолі з Наталією Вітренко. І отримали в багатьох регіонах Сходу і Півдня непересічну кількість голосів – понад 10%. Але навіть А.Близнюк – наступник В.Януковича на посаді голови Донецької обласної держадміністрації а нині – голова Донецької облради (партія регіонів) нещодавно оцінив демарші вітренківців у обласній раді як «бєспрєдєл». Зрозуміло, що така
Отже, в цій царині, – висунення загальнонаціонального лідера, – Донбас на президентських
У 2005−2006 рр. події на владному Олімпі України розвивалися таким чином, що лідери з промислово потужного і густонаселеного Сходу України практично закономірно посіли ключові державницькі пости в Києві, що абсолютно не дивно, виходячи з логіки непересічного економічного потенціалу Донбасу. Але є й інші вирішальні фактори – це вражаюча і все прогресуюча «втрата якості» влади Києва, а точніше – демонстрація відсутності сильної влади «від помаранчевих» протягом згаданих 2005 – першої половини 2006 рр.
Авторитетна в Україні газета «Дзеркало тижня» у статтях провідних аналітиків, винесених на перші шпальти взагалі характеризує сучасну (літо 2006 р.) ситуацію в Україні як «території вільної від влади» [23]. І це, на жаль, недалеко від істини. Подобається комусь, чи не подобається, але Л.Кучма був арбітром між українськими
Реакція ж команди Президента В.Ющенка (сильно зміненої зі своїх початків) радше декларативна, ніж практично дієва. Активно провадиться хіба що «коридорна політика» під якою ми розуміємо міжосібну боротьбу за сфери впливу, триваючі підкилимні дебати за легітимність прийнятої політичної реформи
Ось саме в цих умовах безвольності і слабкості сучасної влади сильний лідер зі Сходу має унікальні шанси на державотворчий крок. Правда персофінікувати такого лідера не є можливим – він відсутній до тих пір, доки інтереси України (сильна економіка + національна культура і мова + українські національні інтереси на міжнародній арені) не стануть питомими інтересами еліти Східної України.
Культурна інтеґрація
Культурна інтеґрація України відіграє першорядне значення в сучасних державотворчих процесах. Розуміючи непересічність і багатовимірність обширу поняття «культура» зосередимося на аналізі лише деяких чинників, які суттєво впливають на державотворчі процеси, а саме: мова, система цінностей, духовна сфера, загальнонаціональні діячі культури, інформаційний простір.
Мова. Попри потужні консолідаційні властивості мови як такої [5], на Сході України мовний фактор сьогодні більш роз'єднуючий, ніж об'єднуючий. Власне, якщо ми говоримо про Схід України в інтеґративних процесах і про мовний фактор як об'єднавчий, то варто визначитися – про об'єднання на основі яких мовних преференцій ідеться – на основі тільки української, чи тільки російської мови або реальної двомовності. В Україні в цілому, як відомо, існує декілька
Захiд | Захiд Центру | Схiд Центру | Південь | Схiд | Дорослі загалом | |
Українськомовні українці | 91,7 | 59,3 | 30,8 | 5,3 | 3,6 | 38,5 |
Суржикомовні українці | 1,5 | 13,0 | 20,6 | 11,3 | 8,3 | 10,7 |
Російськомовні українці | 1,3 | 17,2 | 33,5 | 40,0 | 48,6 | 28,0 |
Російськомовні росіяни | 1,5 | 5,8 | 11,1 | 31,3 | 34,1 | 16,9 |
Інші | 4,0 | 4,7 | 4,0 | 12,2 | 5,4 | 6,0 |
За іншими даними, які наводить директор Центру соціальних та політичних досліджень «Соціс» Наталія Погоріла, українську мову як зручну називають 2,64% респондентів Донеччини та 2,82% Луганщини проти 92−99% на Заході України і 16−19% у Харкові та Києві. Нижчий процент маємо тільки у Криму – 1,39% (http://dialogs.org.ua/ru/material/full/2/1332).
Як бачимо, мовний контраст
Отже, українська мова на Сході і Півдні не є сьогодні об'єднуючою. Так, у місті Донецьку, де за останнім переписом проживає 493 тисячі росіян і 478 тисяч українців (разом 96% від 1 025 тисяч городян), мову своєї національності визнало рідною 99,3% росіян і лише 23% українців, тоді як українську (мову українського громадянства) назвало рідною тільки 0,7% росіян, а російську – 76,9% українців.
В існуючих мовних реаліях на Сході об'єднавчим може бути гасло досягнення фактичної реальної двомовності, що в порівнянні з сьогоднішнім станом речей може суттєво розширити сферу вживання української.
При всій важливості фактора мови за нинішніх можливостей впливу на соціум він є більш регульованим, ніж система цінностей, що історично склалася. Яка ж система цінностей людності регіону Донбасу?
Слід зауважити,
Така «сепарація» залишала на Донбасі тільки людей, спроможних витримувати специфічно важкі умови, а також тих, кого примусили тут жити і працювати. Основні галузі регіону Донбасу – металургійна, гірнича, хімічна і важке машинобудування характеризуються аномально підвищеним травматизмом. За рівнем небезпеки вибухів рудникового газу і пилу, викидів вугілля і газу, рудникових пожеж Донбас є чи не найнебезпечнішим у світі, кількість загиблих на шахтах на рік – 250−350 чол. по регіону. Екологічне забруднення за рядом показників перевищує гранично допустимі концентрації (ГПК) від декількох до десятків разів. Додамо сюди ще й голодування та репресії, які не оминули реґіон у радянські часи [11]. В цих умовах стрес був і є постійним станом людей. Саме стрес, за класичними уявленнями, стає відправним пунктом переоцінки цінностей особистості [12, 13]. Особистість «перемелюється» постійним стресом, ціннісні установки спрощуються, залишаються тільки базисні – самозбереження, матеріальне забезпечення і продовження роду. Правляча партія протягом десятиліть культивувала псевдоцінності або викривлювала систему цінностей – притлумлюючи (а то й вилучаючи) одні і гіперболізуючи інші – стаханівський рух, соціалістичне змагання, героїв праці, трудові династії тощо. Всі інші запити виводилися
Водночас, як протест, у одиниць в таких умовах може проявитися яскравий протилежний процес – вивищення особистості до вершин національної самосвідомості, загальнолюдських цінностей свободи, правди, – аж до самопожертви як протестного засобу виправлення ситуації. Згадаймо – саме в такому «критичному» реґіоні, яким є Донбас народився і зріс геній В.Сосюри, В.Стуса, звідси родом І.Дзюба, М.Шаповал, М.Руденко.
Відзначена ментальна специфіка донбасівців віддзеркалюється в ряді характеристик реґіону. Візьмімо, наприклад, інфраструктуру культурних закладів Донеччини (4841,1 тис. осіб за переписом 2001 р.) у порівнянні зі Львівщиною (2626,5 тис. осіб). На Донеччині вона значно бідніша [15]:
Заклад культури | Донеччина | Львівщина |
Театри | 5 | 10 |
Бібліотеки | 1011 | 1432 |
— книжковий фонд на 100 осіб | 530 | 558 |
Кінотеатрів | 156 | 226 |
Клуби | 780 | 1417 |
Відвідування населенням закладів культури та мистецтва у середньому на рік: Львівщина – 16 разів (на 100 осіб), Донеччина – 9. Попри розгалужену мережу вищих навчальних закладів на Донбасі (Донеччина за їх кількістю займає 3−є місце в країні після Києва та Харкова [20]), середній освітній рівень донбасівців на початку ХХІ ст. один з найнижчих в Україні – на Донеччині 19−25 місце, на Луганщині – 24−27 місце [16].
До речі, дуже промовисті назви деяких мікрорайонів і навіть населених пунктів на Донбасі: Харцизськ (від «харцизяка»?), «нахаловка», «собачьовка» і т.п., які до сих пір сусідують з вулицями, площами, проспектами Постишева, Леніна, Ілліча і т.д. свідчать про індиферентність, невибагливість, незацікавленість мешканців
Релігійні організації на Донеччині
Попри строкату релігійну картину – у області діє 49 конфесійних напрямків, майже 96% всіх релігійних організацій складають християнські конфесії [17]. Особливість же Донеччини навіть не в тому, що переважає УПЦ МП (35%) проти УПЦ КП (4−5%) а,
Отже, система цінностей мешканців Східної України, зокрема Донбасу, дуже суттєво відрізняється від системи цінностей Заходу і Центру України. На Сході люди мислять і діють не з міркувань етнічних, релігійних, культурницьких потреб, а швидше утилітарно практичних,
За В. Хмельком [7], етнічна структура дорослої людності в Україні станом на початок ХХІ століття (2001−2003 роки) у відсотках така: 62,9 – щирі українці, 22,5
Отже, біетнорів у реґіоні Донбасу близько 50% від усього населення з тенденцією все більшої самоідентифікації як частини російської культури. Очікування українізації, які були високими у 1991 р., сьогодні дуже малі, а оцінка респондентами кількості українців на Донбасі сягає всього 10% проти 63% в Україні.
Загальнонаціональні діячі культури і науки, які походять з реґіону
Східна Україна багата видатними людьми, творчий доробок яких має загальнонаціональне або й вселюдське значення. Назовімо хоча б декого з донеччан. Іван Дзюба (з Ясинуватої) – письменник, громадський і політичний діяч, академік НАН України, Микита Шаповал (з с.Сріблянка Артемівського району) – видатний просвітитель, педагог, Вадим Писарєв (Донецьк) – видатний артист світової слави, хореограф, менеджер, педагог, Євген Халдей (з Донецька) – великий майстер фотографії, фотолітописець Другої світової війни, Леонід Биков (з с.Знаменське Слов'янського району) – видатний актор і режисер, Анатолій Солов'яненко (з Донецька), Олександр Ханжонков (м.Ханжонкове) – перший вітчизняний кінопромисловець та багато інших. Без сумніву популяризація їх творчості, висвітлення їх громадянської позиції, ставлення до загальнонаціональних цінностей сприяє і сприятиме державотворчому процесу, інтеґративним процесам. Сьогодні треба більше інформації про видатних людей, якими Донбас і вся Україна може пишатися.
Інформаційний простір
Східної України – це річ, яка давно не контролюється Києвом. Найкращими на Донбасі вважають московські телеканали, потім іде сумнозвісна ТРК «Україна», потім – «Інтер». «Ері» та «5−у каналу» не довіряють, їх мало хто знає і не прагне знати взагалі [18]. За даними [15] картина симпатій донеччан у ЗМІ така: перевагу місцевому ТВ надають 33,7%, «Інтеру» – 22,3%, місцевим газетам – 80,2%. Це, до речі, класика – скрізь місцеві газети і телевізію читають і дивляться більше. Але в даному випадку, схоже, що не тільки реґіон не зацікавлений у інформації з Центру, але й Центр не вміщує у своїх ЗМІ інформацію, яка б цікавила реґіон.
Що ж являють собою реґіональні ЗМІ Донеччини? Станом на 01.01.2005 в області зареєстровано 990 періодичних видань, з яких тільки 18 видаються виключно українською мовою, у тому числі тільки одна обласна газета «Донеччина» з мізерним накладом у 20−25 тис. примірників на місяць, 69 газет і журналів видаються українською та російською, а решта 666 – практично російською. В інформаційному просторі Донецької області працюють 136 телерадіоорганізацій. З них – 38 телерадіокомпаній і 18 радіоорганізацій ефірного мовлення, 67 – телерадіокомпанії кабельного мовлення і 13 – радіоорганізації дротового мовлення, що діють згідно з ліцензіями Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення. Телерадіоорганізації, використовують у своєму ефірі в середньому 45% державної мови і 55 % – російської, крім обласної державної телерадіокомпанії, яка веде програми у такому співвідношенні мов: українською – 65%, російською – 35%. Про тематичну наповненість передач місцевих телерадіокомпаній український глядач поінформований добре на прикладі ТРК «Україна», ОДТРК «Регіон», КРТ тощо. Назвати їх українськими можна тільки з відомою часткою гумору. Саме ЗМІ реґіону Донбасу суттєво винні у підігріванні сепаратиських настроїв на минулих президентських виборах – про це багато говорилося
Громадянське суспільство
Безперечно, громадянське суспільство є «лакмусовим папірцем» сучасного державотворення. Визначаючи громадянське суспільство як «цілісну сферу громадянського життя суспільства, що є відносно самостійною від державних інституцій і механізму державної влади» [19] і підкреслюючи те, що саме воно є особливо важливим чинником підтримки демократії і свободи у суспільстві, ми зупинимося на його важливих елементах – громадських організаціях, партіях та рухах.
За загальною кількістю організацій Донеччина (на 2003 рік в області діяло 4053 громадських організацій та рухів і 3170 первинних партійних організацій [20]) не тільки не поступається іншим, але, крім Києва і Львова, навіть перевищує інші реґіони. Натомість їх «якісна» картина на Донбасі дуже строката. Неурядові неприбуткові організації (ННО) часто дуже заполітизовані, їх основнi полiтичнi вектори чітко відповідають настроям у суспільстві. І хоча про повалення Української держави у своєму Статуті ніхто не пише, але євразійські пріоритети, російська мова як друга державна чи офіційна, «слов'янська єдність», і т.і., що зовсім недавно «раптом» матеріалізувалося на виборах Президента України в сепаратистські гасла в Сіверодонецьку, можна зустріти у ряді випадків. Ще одна особливість Східної України – виникнення в останні роки
В царині політичних партій ситуація така ж сама, якщо не гірша, хоча представницькі функції ряд функціонерів від «помаранчевих» на виборах
Виходячи з таких реалій
Дуже цікавим є питання – чи могло бути
Ми вже згадували, що першою масовою і дуже потужною, як на 1989−й – початок 1990−х рр.
На всіх цих моментах я зупиняюся так докладно лише тому, що вони, як показав майбутній хід подій, і можливо на Донбасі ще не раз покаже, виявилися надзвичайно важливими. «Просвітяни» і «тумівці», на яких поділили ТУМ у Києві у далекому 1991−у, вже не були тією потужною силою, як раніше. Особливо постраждала Східна і Південна Україна. Тут, де мовне питання таке делікатне, було підірвано перші паростки національно орієнтованого громадянського суспільства. Потужну народну ініціативу знизу загасили зверху. Інший шанс було втрачено у 1996−у, коли керівництво Руху фактично відхилило пропозицію зі Сходу докорінно реорганізувати партію, надавши якісно нового – вищого – значення
Ще одна характерна риса громадських організацій Сходу з державницькими пріоритетами – їх нескоординованість, фінансова і кадрова бідність і майже повна автономність в роботі. Асоціації тут практично відсутні. Щодо фінансування, то ми знаємо, що, наприклад, у Франції й Німеччині більшість своїх коштів ННО отримують від уряду. У нас – від пожертв, які на Сході знищенно малі (пропоную учасникам Конгресу як експеримент провести
Але все це, як показує практика, «можна пережити» – самому створити Асоціацію
А от з вимушеною автономністю гірше. Схід України фактично залишений всіма
Що робити? Треба докорінно міняти саму філософію ставлення до Сходу (не можу не погодитися тут з відомим народним депутатом від Донеччини Володимиром Рибаком – „треба почути Схід“), а також філософію розвитку „третього сектору“ в країні. Раніше все було пущене на самоплив, а точніше самовиживання. Справжній господар так не чинить. Не закордонні фонди повинні вести перед у фінансовому забезпеченні вітчизняних ННО (по суті винаймати їх на роботу на конкурсній основі і визначати пріоритети діяльності), а наші перший (державний) і другий (бізнесовий) сектори повинні поопікуватися про третій (громадський) через відповідні закони, пільги
Отже, і громадський сектор, і партії Східної України сильно відрізняються від таких самих в іншій частині і не є сильною опорою інтеґративним державотворчим процесам у державі.
Економіка
Промисловий Схід України найсуттєвішим чином впливає на долю країни саме через економічний фактор. На Донеччині – в серці Донбасу – створюється 25% ВВП України. Тут діє 822 промислових підприємства, зосереджено більшу частину видобутку вугілля країни. Проживає 4686,4 тис.чол. (93% – у містах). Кількість населення реґіону скорочується з темпом 1% на рік. При території 4,4% від території України і 9,9% населення України на Донеччині розташовано 11,2 основних фондів, 21,2 промислового виробництва держави, Донбас дає 21,5% експорту, 9,5% інвестицій у основний капітал [22].
Разом з тим, Донбас – старопромисловий індустріальний реґіон з суттєво зношеними основними фондами, кризовою вугільною промисловістю, застарілими коксохімічними та металургійними виробництвами. Ряд шахт, будучи неліквідними підприємствами, водночас є містоутворюючими і їх закриття може призвести до соціального вибуху. Це – велика проблема для держави, масштаби якої може й більші, ніж проблеми аналогічних реґіонів – Руру в Німеччині, Сілезії в Польщі, Пітсбургу у США тощо.
Зрозуміло, що велика питома вага Донбасу як у промисловості, так і населенні країни зумовила формування тут сильної реґіональної еліти, претензії якої весь час зростали. Ментальні особливості регіону, напевно, вплинули і на характер підприємницької і адміністративної еліти, яка витворила тут єдиний
Чи становлять загрозу дії донецької реґіональної еліти для держави? Якщо судити по останніх президентських виборах, зокрема, взяти до уваги сепаратиські заяви і дії, які виходили від „донецьких“, то так. Але попри глобальний (доленосний) характер процесів, які мають місце в реґіоні, вони є майже „табу“ для преси, телебачення, політиків.
Отже, фактор розвинутої індустріальної економіки переважно із застарілими технологіями (яка не відповідає сьогоднішньому рівню
Оцінка ООН
Дуже показово з нашим аналізом корелюють дані ООН[16]. За індексом людського розвитку (ІЛР) Луганська та Донецька області стабільно займають в Україні останні місця – 26−27. І це попри те, що за розвитком ринку праці, матеріальним добробутом, фінансуванням людського розвитку Донеччина стоїть на 4−9 місці в Україні (1999−2001 рр.). Такий „багаж“ не сприяє державотворчому процесу.
Висновки
1. Східна Україна і Донбас як її головна частина, сьогодні слабко інтеґрована в загальноукраїнські процеси, розмовляє переважно російською, слухає і дивиться переважно російські та місцеві канали, читає російські та місцеві газети, має своїх місцевих лідерів, визнає російських і радянських героїв та авторитетів і не демонструє потреби міняти такий стан речей.
2. Східна Україна, зокрема Донбас, має свою систему цінностей, яка не співпадає з системою цінностей Заходу і Центру і відрізняється прагматизмом та практичністю. Водночас етнічні, релігійні, культурницькі мотивації суттєво не впливають на електоральний вибір.
3. Попри порівняно велику кількість громадських організацій на Донбасі вони заполітизовані і не створюють консолідованого громадського руху, який би був опорою сучасному процесу державотворення. Більше того, частина громадських рухів підтримують євразійські пріоритети, часті явища
4. Політичні партії на Сході України і особливо на Донбасі мають яскраво виражений патронажний характер, „ідеологічні“ та „харизматичні“ партії на Сході України не знаходять суттєвої підтримки.
5. Попри високий економічний потенціал реґіону Донбасу, де створюється 25% ВВП України, економіка його є у вищій мірі проблемною для держави внаслідок: кланового характеру і сепаратиських настроїв продемонстрованих
6. Історично сформовані установки мешканців реґіону Донбасу не є антиукраїнськими та антидержавними, але створення суттєво відокремленого інформаційного простору, цілеспрямований вплив на населення, прийнятність для більшості населення патронажного характеру голосування може призвести до небажаних ситуативних волевиявлень як на виборах Президента, депутатів всіх рівнів, так і під час референдумів.
7. Індиферентність населення Донбасу до ідеологічних, мовних, релігійних, культурних проблем залишає добрі шанси для корекції його ціннісних установок, – як в плані „творення українців“, так і інших етномовних, релігійних та інш. спільнот.
8. Змінити систему цінностей людності реґіону можна тільки на основі ліквідації
9. Схід України в інтеґративних процесах сучасного державотворення займає центральне, вирішальне місце. По суті сам державницький „Український проект“ буде успішним або не успішним у сучасних вимірах в залежності від того, як скоро і як глибоко Схід, зокрема Донбас, буде інтеґрований в державотворчі процеси.
Попри всю важливість Сходу України для загальних державотворчих процесів, системних державних чи недержавних проектів, планів, концепцій інтеґрації Донеччини в ці процеси немає. У цих умовах доля Сходу України, Донбасу, як і масштабів та конфігурації всього „Українського проекту“ не є остаточно визначеною.
Література
1. Національна інтеграція в полікультурному суспільстві. Український досвід 1991−2001 років/ Збірник. Відп. ред. І.Ф.Курас, О.М.Майборода. – К.: Інститут політичних і етнополітичних досліджень НАН України, 2002. – 374 с.
2. Білецький В.С. Консолідація//
3. Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея. – Донецьк: Східний видавничий дім. – 1999. – 184 с.
4. Ми йдемо! – Донецьк: ДТУМ, 1998. – 224 с.
5. Білецький В.С., Радчук В.Д. Мова як чинник консолідації сучасного українського суспільства. // Схід, № 5(12), 1997.— С.57−63.
6. Бурковський І. До питання про мову переважного вжитку серед людності України// Українська мова: з минулого в майбутнє. К., 1998. – С.189−192. Такий самий показник зустрічаємо і в інших публікаціях, напр., Мельник І. Національний склад населення та мовна ситуація в Україні // Державність . – 1992. – №2(5): „поки що людність республік у 55,5 відсотках користується українською мовою“.
7. Хмелько В. Два береги – два способи життя.
8. Алфьоров М. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградській (Луганській) і Сталінській областях у 1952−1959 рр. // Схід. – № 1(67). – 2005. – С. 52— 55.
9. Пірко В.О. Заселення Донеччини
10. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України
11. Донеччина: голодомор 1932−1933 рр.: Бібліогр. покажч./ Донец. упр. культури облдержадміністрації, Донец. обл. універс. наук.
12. Маслоу А. Г. Дальние пределы человеческой психики: Пер. с англ. – СПб.: Евразия, 1997. – 430 с.
13. Маслоу А. Психология бытия. – М.:
14. Сергій Таран. Схід – Захід: одним хліба, іншим – видовищ // Дзеркало тижня, – № 9 (537), 12 березня 2005 р. – С. 20.
15.Павленко І. Донецька область: особливості реґіональної свідомості // Нова влада. – т.2(9), 2003. – С. 35−41.
16. Сила децентралізації. Україна: звіт з людського розвитку за 2003 рік. – К.: Програма Розвитку ООН. – 136 с.
17.Козловський І. Проблема гармонізації і толерантності релігійного життя на Донеччині // Донецький вісник НТШ. т. 6. – С.141−148.
18. Тертичний О. Чому мені любі „Донбасяни“// Дзеркало тижня, – № 9 (537), 12 березня 2005 р. – С. 20.
19. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях.
20. Освіта і наука Донбасу // Схід. Український культурологічний центр. – 1999. – 72 с.
21. Кононов И. Ф. Гуманистическое значение
22. Донецька область. Статистичний щорічник. – Донецьк. – 2003. – 376 с. http://www.donetskstat.gov.ua/region/index.php
23. Силіна Т. Територія вільна від влади?// Дзеркало тижня. № 21(600), 3−9 червня 2006. С. 1, 3.
Володимир Білецький,
доктор технічних наук, професор Донецького Національного технічного університету, дійсний член Академії економічних наук України та Наукового товариства ім. Шевченка,
1 | 24.08.06 | Гость
Покажіть це президенту!
Прочитав — жах бере. Покажіть це президенту Ющенку. Картина з українською культурою і мовою на нашому Сході така жахлива, що мабуть він більше не наш, ніж наш (український), це я про Донеччину і Луганщину.
А що діаспора наша славна сказала на цю доповідь на форумі діаспори?
2 | 24.08.06 | Гость
А що йому показувати - він що - не знає всього цього?
3 | 25.08.06 | Євген Володимирович Найштетік
цікаві дослідження
Якщо не зважати на те, що в деякіх регіонах виходить сумарно більше 100% населення, дослідження досить цікаве.
Дуже хвилює кількість людей, що розмовляють на суржику, адже ці люди не володіють жодною мовою.
Ще 5 років тому ми посміювались над США, де 30% населення є безграмотними. Сьогодні ж подібна ситуація є й в Україні, і це лякає.
4 | 26.08.06 | Андрей Яницкий
Прочел я этот доклад воинствующего русофоба...
И поразился… Уважаемый автор все хочет «откорректировать» неправильных по его мнению украинцев… :
«7. Індиферентність населення Донбасу до ідеологічних, мовних, релігійних, культурних проблем залишає добрі шанси для корекції його ціннісних установок, – як в плані „творення українців“, так і інших етномовних, релігійних та інш. спільнот…»
ИМХО, чем сильнее нажим, тем больше сопротивление. Русский гражданин Украины сейчас поражен в правах, а воинствующие русофобы все хотят сограждан «корректировать»… Приезнаете ли вы право нации на самоопределение, уважаемый автор?
Материал настолько ангажирован, что диву даешься, что он делает тут, на экспертном сайте… Ну разве что как еще одно мнение?..
Во вступительной части Янукович показан просто демоном во плоти: и фальсификатор, и так далее. И доказано, дескать, Верховным Судом! Разве ВСУ доказал, что Янукович фальсификатор? Или просто что
Что за вольности с терминами? Почему у автора русские россиянами называются? Когда есть замечательное украинское слово «руський». Как в избирательном бюллетене было написано: «Руський блок» или «Російський», помните, надеюсь?
Русский — признак этнический, а россиянин — гражданственный. Манипулируя словами, называя русских россиянами, автор как бы лишает их права быть гражданами Украины, патриотами своей страны.
Русские — такая же государствообразующая нация как и украинцы. Украина не моноэтнична, а многонациональна. Русские создали эту страну и имеют полное право на: госязык, госпрограммы поддержки языка и культуры и т.д.
5 | 28.08.06 | Гость
А он ведь, с..а, у нас преподавал в институте...
Сейчас модно быть таким патриотом, правда? Неужели не ясно, что люди разные живут на западной и восточной Украине? Различен язык, культура, религия, в конце концов. Здесь никогда не было Украины и не нужно западу навязывать свои ценности, толку всё равно не будет. И тов. Билецький пусть
6 | 28.08.06 | Гость
Не знаю как всем вам, но мне уже так надоело слышать одно и тоже — противостояние между Западом и Востоком Украины в языковой, культурной среде и вообще во всем. Понятно, что не может быть одна культура и другое и на Западе, и на Востоке Украине, ведь территория очень большая. Культура, это не то, что бы все развивалось только на украинском или на русском. В каждой обасти есть своя история, уже не говоря об регионе каком то Украины. У одних в корнях украинский язык, в других русский. А вы почему то забыли о татарском языке в Крыму. А Закарпатская вовсе многоязыковая и многокультурная область, но там никогда не возникало конфликтов по этому поводу. Может быть все это разграничение сфер влияния, как экономических так и политических, а культура только прикрытие.
7 | 29.08.06 | Гость
Вобщем - не кашерная какая-то статья... Вся, понимаете - украинская. А кто такие украинцы, позвольте вас спросить?
8 | 29.08.06 | Гость
...тривалою БАГАТОРІЧНОЮ роботою...
Очень, очень неглупая статья. Понятно, что автор наблюдает со своей колокольни, однако при этом старается сохранить объективность, учесть точку зрения жителей Востока.
Мне лично «припали до душі» следующие выводы:
" …з одночасною тривалою багаторічною комплексною правовою, освітньою, культурологічною, духовною та ін. роботою і насамперед серед молоді".
Совершенно верно:
А также: «Попри всю важливість Сходу України … концепцій інтеґрації Донеччини в ці процеси НЕМАЄ. »
Так за чем же дело стало? Фантазии не хватает?
9 | 30.08.06 | Гость
про виступ д-ра Білецького на 4 форумі українства
Автор матеріалу достатньо переконливо та об«єктивно дав аналіз
І це усім відомо! Шкіл тут українських на багато менше, ніж російських і досі як і в радянські часи, коли вирішувалося питання повного згищення української освіти на Донбасі і українська мова була виведена з вищих навчальних закладів, в школах увели драконівський україофрбський закон про невивчення української мови,тобто за бажанням батьків.
Щотут можна заперечувати? Україна повинна відроджуватись і не тільки на Заході , але й на Сході України, як би це не подобалося сьогоднішнім україножерам.
Вадим з Донецька
10 | 30.08.06 | Гость
Ну сколько можно идиотничать?
Как мне осточертела эта бесконечная чушь про «знищення»!
Я окончила школу в Донецке в 1977 году, в самый разгар «драконівських радянських часів». Украинский язык и литература преподавались всем ОБЯЗАТЕЛЬНО со 2−го по 10−й классы (а английский только с 5−го); единственным исключением были дети, перехавшие из других союзных республик после 5−го класса. Был обязательный выпускной экзамен по укр. языку и литературе, в книжных магазинах и на лотках всегда можно было купить хорошие книги на украинском — и наших писателей, и переводные. Нас всегда учили, что мы не просто «часть советского народа», а украинцы, и лично я этим гордилась.
Что касается вузов — там никогда и не было преподавания на украинском, потому что, как и во всех странах мира, преподавание велось на государственном языке, которым в то время был русский. Логика проста — окончи ты институт на местном языке, не сможешь работать в других союзных республиках. Что тут неправильного?!
Теперь об украинских школах: откуда им взяться естественным, не насильственным путем, если подавляющая часть населения
И еще один перл: «…українство , його мова і культура затираються традиційно на Донбасіі досі…»
Кем же это они затираются, кто этот вредитель?!! Бедное донецкое население горюет, слезы льет, ночами не спит, все мечтает — как бы побольше да поскорее украинизироваться… желательно чтоб сразу заговорить с галицьким акцентом… и пчелок разводить… Ан нет, не дают, затирают…
Ну никак до вас не дойдет, что НАСИЛЬНО МИЛ НЕ БУДЕШЬ. Большинству вот этого самого населения ваше «українство» до лампочки. У него других проблем хватает, куда более насущных. Желаете «відроджувати» — будьте добры наглядно продемонстрировать населению преимущества вашего «свидомого» взгляда на жизнь, да так, чтобы людям ЗАХОТЕЛОСЬ с вами согласиться. А сапогом в рай не загонишь.
В общем, статья умнее комментариев :), как и должно быть.
11 | 30.08.06 | Гость
Бикицер - прочитаем статью еще раз!
Назад |
Володимир Коробов ... |
22.08.06
НЕ БУДЬМО ТІНЯМИ ЗНИКОМИМИ
22.08.06
"Суперкліматрон" - майбутнє аграрної й аграрно-космічної галузей
22.08.06
"Суперклиматрон" - будущее аграрной и аграрно-космической отраслей
08.08.06
Альтернатива політичної системи в Україні. Ідея Софократії
27.07.06
ІСТОРІЯ. т. 12 ДОНЕЦЬКИЙ ВІСНИК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА
19.07.06
Рефлексивно-инновационная стратегия индивидуального консультирования управленцев
19.07.06
Психология творчества и рефлексии в современных социальных практиках
19.07.06
Методы оптимизации творческого мышления
19.07.06
КЛЮЧИ ПЕДАГОГИКИ СОТВОРЧЕСТВА
19.07.06
Рефлексивно – акмеологические подходы к образованию психолога
|
Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій. Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність та аутентичність фактів, наведених в публікації, несе її автор Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8 |
|