МІНІМІЗАЦІЯ ? податків для масового бізнесу ТА пенсій для вчителів

Як би державним мужам-депутатам, що задоволено потирають руки від "парламентської вправності" по МІНІМІЗАЦІЇ витрат на вчителях, не "профукати" майбутнє всієї нації. У тому числі і саму грошову економію, бо СКУПИЙ платить двічі

У нас, в Україні, не демократія, а demo-версія.
Володимир Зєлєнський
(95-й квартал)

Наш Президент ветує документ про розширення податкової бази щодо масового бізнесу – див. будь-який сайт, а Верховна Рада відхиляє законопроект про більш гідну пенсію для вчителів – подивитись можна лише на – http://osvita.ua/school/news/11441: "Верховна Рада відмовилася встановити виплату пенсій педагогічним працівникам в розмірі 80% від заробітної плати. За прийняття законопроекту №2476 в першому читанні проголосував 121 депутат при мінімально необхідних 226.Нагадаємо, у квітні цього року Верховна Рада вирішила доопрацювати законопроект щодо виплат педагогам пенсії в розмірі 80% зарплати. Перед цим парламент не зміг прийняти зазначений проект закону в першому читанні, за його прийняття проголосували 185 депутатів при мінімально необхідних 226.Законопроект передбачав поетапне підвищення пенсій педагогам".

Як бачимо: депутати "доопрацювали" – замість 185 "за" стало 121. Повідомлень чи якихось пояснень щодо цього ні телебачення, ні сайти Міністерства освіти чи споріднених громадських організацій не роблять – тиха, незначна подія – "депутати відхилили" те, що давно, навіть у слабко ресурсних державах, передбачено для вчителів як "двічі два – чотири".

Так БАГАТО відсотків (80%) для пенсії вчителів світ застосовує тому, що зарплата у вчителів НЕ БУВАЄ високою: "Фактично середня заробітна плата вчителя України з серпня 2008 року скоротилась до 294 доларів США в серпні 2010 року, що стало у 18 разів менше, ніж у вчителя з Голандії" – http://mojazarplata.com.ua/ua/main/news/zarobitna-plata-vchitelja. Тобто, якби депутати проголосувати "за", то вчителі мали б на свою старість приблизно: 2400 гривень • 0,8 = 1920 гривень. Звісно, що ні про які подорожі чи придбання нового одягу, літератури так забезпечений пенсіонер мріяти не міг би, але для теплого даху над головою, ліків та більш-менш якісного харчування було б достатньо. І мова йшла не про людину низько кваліфікованої професії, а про сучасного ВЧИТЕЛЯ! Та, ба – не тут-то було: "законопроект не прийнято"!!!

Давайте подивимось, а як справи у іншого скривдженого гурту – бізнесменів. Тримаємо у полі уваги означення з Вікіпедії: "Бізнес (англ. business – справа, діло) – підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку".

Business-man та business-woman

Як працює та живе масовий бізнес в Україні?

Працює в тіні: пише, що намагається розводити декоративні рибки чи збирає перепелині яйця, а в дійсності зайнятий монтажем сучасних вікон чи ремонтом автомобілів тощо. Крім того, щомісячно звітує, що рибки дохнуть чи яйця протухають, тобто – прибутків не має.

Живе ж так, що будинок має охайний привабливий вигляд, прибудинкова територія вимощена тротуарною плиткою, у палісаднику квіти та вічнозелені кущі, а поруч гараж на два авто як мінімум. Якщо це квартира, то обов'язково з євроремонтом та розширеними чи переобладнаними балконами. Авто тримають або на автостоянці, або в окремих гаражах поблизу. Крім того, представники масового бізнесу час від часу покращують житлові умови своїм дітям чи стареньким батькам. Телевізори та відео у кожній кімнаті, а ще безліч побутової техніка та "круті" мобільні телефони і прикраси на всіх пальцях, вухах, носі та на пупку якщо не у них самих, так у їхніх дітей. Крім того, відпочиває масовий бізнес у Єгипті чи Туреччині, Хорватії чи Еміратах – як хто. Вважається, що представники широких верств масового бізнесу не виживуть, якщо податки будуть перевищувати дві сотні гривень, бо …!!!

Їздить масовий бізнес на хороших іномарках чи стандартних "Ланосах" – хто як, але пішки не ходить та громадським транспортом не користується: "Автомобильный бум на Украине бьет все рекорды: по Европе Украина занимала 9-е место по продаже автомобилей. Объем авторынка превышает объем таких стран как: Австрия, Голландия, Бельгия. А темпы роста уступают лишь Литве" – http://okredite.com.ua/articles_id_63.html. Звісно, що на цьому святі достатку вчителів не має, а сумарно-кількісні показники не одиничними представниками великого бізнесу робляться. При цьому ДЕЯКІ депутати подбали, щоб "украинское законодательство дает возможность уклоняться от уплаты налога на прибыль и таким образом не наполнять бюджет", – каже один з ІНШИХ народних депутатів (http://from-ua.com/news/bea563bc13771.html.

Teacher-man та teacher-woman

Як працює та живе пересічний український вчитель?

Працює за розкладом, що означає неможливість відволіктися, щоб сходити в туалет чи випити кофе, коли захочеться. До того ж, щоб ВИЖИТИ бере що-більше годин щотижневого навантаження (якщо ще є можливість) або що-більше годин репетиторства. Опісля прямих витрат часу та сил під час уроків вчитель перевіряє зошити, бо без цього діти взагалі не будуть хоч якось прогресувати. Без практичних вправ, що виконуються індивідуально, без підказок вчителя навчання що було – що не було. Попутно акцентуємо УВАГУ на тім, що для дійсно справжньої освіти школярів треба багато часу ефективної праці по виконанню різних практичних вправ. Спостережень чи прослуховування для формування ОСВІЧЕНОСТІ населення не достатньо, бо так вже природа сформувала мозок людини (прим.1).

Крім того, вчитель готується до уроків навіть, якщо й так чудово знає фактичний матеріал: підбір змісту роботи на завтра потребує як часу, так і зусиль. Не рідко на підготовку занять витрачає гроші з власної кишені, бо українські заклади не фінансуються щодо більшості навчально-демонстраційних та інших матеріалів без яких навчання: що є – що немає. А ще вчителів "спонукають" до професійного "розвитку" і він змушений безперервно писати доповіді та методичні розробки, якими сам і не думає користуватися у затребуваному вигляді. Справа у тім, що методкабінетам треба і "своє" обличчя продемонструвати. А ще… ще…!!! При всьому цьому відрахувань із зарплати на плечі вчителя лягає від 500 і більше гривень щомісяця.

Живе ж так, як може собі дозволити людина із середнім заробітком у 2400 гривень. Щоб не сказати вбого, напишемо – дуже скромно: без авто, з мінімумом матеріального достатку та літнім відпочинком на затоці Чорного моря у селі Більшовик, Залізний порт чи Лазурне на Херсонщині. Останнє у кращому випадку – частіше на городі чи дачі з сапкою. Більше того, часто сучасному українському вчителеві доводиться жити взагалі без власного житла – або оренда квартири/кімнати, або з батьками.

Втім, така безрадісна картина мало стосується українського teacher-man, бо таких у нашій школі практично немає, там працюють все більше лише teacher-woman. Щодо останніх є варіанти.

Who is who?

Певна частина українських ВЧИТЕЛЬОК не має матеріальних проблем, бо є дружинами отих представників сучасного масового українського бізнесу. Проблеми, не у них, а у державної освітньої системи: мало хто з наших вчителів читає з власною волі не те, що фахову літературу, а взагалі будь-яку, мало хто з них є психологічно грамотними особистостями та вправними знавцями свого предмету ТОЩО. До оцього ТОЩО віднесемо й повсюдний "плач Ярославни" щодо складності тестів ЗНО, бо багато самих вчителів не здатні виконувати звичайні програмні завдання, як і не здатні комплексно навчати своїх учнів, бо є персонажами відомого жарту: "вчитель – це той, хто знає на один параграф більше, ніж його учень".

Щоб хоч якось відчути рівень системної проблеми запитаймо себе: "Чи багато наших рядових вчителів фізики здатні правильно розв'язати ось таку задачу: "Человек прыгает под углом 30° к поверхности воды из непривязанной неподвижной лодки, отстоящей от берега на 2 м. Скорость человека относительно лодки 5 м/с. Во сколько раз масса лодки должна быть больше массы человека, чтобы он допрыгнул до берега ?", що з посібника для абітурієнта НТУУ "КПІ"?

Якщо ж візьмемо значно простіше: "Людина маси 70 кг стоїть на кормі неприв'язаного човна, довжиною 5 м і масою 280 кг. На яку відстань відносно дна пересунеться човен, якщо людина перейде з корми на ніс човна?", то знову ж проблема: мало хто, навіть з відмінників наших шкіл, здатен правильно підступитись до ситуації, щоб дати правильну відповідь.

Більше того, – багато вже працюючих вчителів фізики, що просилися на роботу до ліцею на питання: "Чому дорівнює зміна імпульсу тіла масою 1 кг, що абсолютно пружно відскакує від нерухомої стіни з швидкістю 1 м/с?" дають ганебно неправильну відповідь: "Нулю".

А скільки прикладів подібної вчительської профнепридатності можна навести через призму простих математичних завдань чи, навіть, елементарних азів психології педагогіки? Достатньо спробувати оцінити: "У скількох із наших 20 тисяч шкіл педагоги за жодної умови не обізвуть учня "козлом" чи "дурнем"?

Від чого все це?

А від того, ЩО з якого дива дружині business-man додатково напружуватись? Життя з головної (для багатьох – матеріальної) сторони й так вдалося.

Ще одна не менш значна група українських вчительок також не переймається бажанням щодо власного професійного розвитку, бо є доньками представників масового бізнесу. У них також з матеріальним достатком особливих проблем не має. Їм досить і того, що школа для них грає роль презентабельної площадки до виходу у суспільство, але ніяк не засобом реалізації педагогічно-інтелектуального внутрішнього потенціалу. Отак країна й скотилася до стану, за якого наші прохідні до ВНЗ 124-ри бали ніяк не є співвідносними для доступу до вищої освіти. Більше того, на рівні управлінь освіти при обласних державних адміністраціях часто-густо працює не команда кращих освітніх експертів та менеджерів, а як каже один з провідних українських освітніх діячів, – "племінне стадо": племінниці та племінники високопосадовців обласного рівня.

Хтось скаже: "Подумаєш, якийсь там імпульс. Що-що, не імпульс, а зміна імпульсу? Та тим паче – без цього можна жити". Звісно, окремій людині прожити можна, але не системі державного рівня. Хоча б тому, що є злочином системно будувати літаки так, що вони падають та вибухають від зіткнень з пташками – див. http://www.unesco.ru/ru/?module=pages&action=view&id=205. Задля уникнення подібних проблем з "порожнього місця" важливо постійно відтворювати такий рівень загальної виробничої культури, за якого виробничники, приміром, знали б наскільки зміна імпульсу тіла пов'язана з імпульсом СИЛИ, а тому суворо слідкували б за тим що та скільки треба витратити на будівництво літака, щоб той літав на гідному для безпеки людей рівні.

Крім того, пам'ятаючи скільки щорічно гине людей від ігнорування ПБД, державні мужі чітко усвідомлювали б наступне. Можна організувати примітивно формальне заучування змісту нововведеної шкільної дисципліни ОБЖД (основи безпеки життєвої діяльності), а можна піти більш ефективним шляхом – добитися неформального глибокого та якісного освоєння школярами фундаментальних законів фізичної, хімічної, біологічної і т.п. природи. Адже людина, котра засвоїла сутнісні основи інерції руху, не буде різко вибігати із-за автобуса, що стоїть на зупинці, або засвоївши основні властивості хімічних сполук, бездумно бавитися сумішами речовин чи ігноруватися таке поняття як тиск газової суміші ТОЩО.

Тому-то по-справжньому державні мужі піклуються у першу чергу створенням системи СУСПІЛЬНОЇ СЕЛЕКЦІЇ кращих на вчительські посади, а не віддають справу на самовільний плин заради мінімізації витрат на освіту. Як лише 10% жителів планети здатні бути справжніми бізнесменами, а не звичайними торгівцями, так і не кожен здатен бути справжнім вчителем. Для відбору останніх потрібна відкрита до конкуренції державна система кар’єрних ліфтів, котра починається зі СТАВКИ (не плутати із сумарною зарплатнею), котра б дозволяла спеціалісту за своїми матеріальними статками входити до СЕРЕДНЬОГО класу суспільства.

Без чіткою відповіді на питання: "Who is who?" щодо сутності профпридатності нашого вчительського контингенту державній системі не осягнути, наскільки потреба у гідному розмірі пенсії вчителя є фундаментально важливою.

Як би державним мужам-депутатам, що задоволено потирають руки від "парламентської вправності" по МІНІМІЗАЦІЇ витрат на вчителях, не "профукати" майбутнє всієї нації. У тому числі і саму грошову економію, бо СКУПИЙ платить двічі. Гарно та абсолютно природно мати бажання до економії, бо це є виявом одного з фундаментальних законів природи – устремління системи до стану з мінімальним запасом потенційної енергії. От тільки не від великого державного розуму буде подібний вияв, якщо він спрямований на власних вчителів. Тут може спрацювати вже інший закон – з'явиться стан байдужості: "Двое начинают скучать не тогда, когда они долго находятся физически в одном месте. Они скучают, если далеки друг от друга ментально и душевно" – Ричард Бах. Якби цими двома не стала НАЦІЯ та її ОСВІТЯНИ.