ДПА з географії - 2012: де правда?

"Бути нижче самого себе - це не що інше, як невігластво,
а бути вище самого себе - не що інше як мудрість".
Сократ

Для мене, вчительки-методиста зі стажем 25 років, випускниці географічного факультету Одеського державного університету, яка постійно готує призерів олімпіад різного рівня та випускників, котрі отримують високі бали під час ЗНО гострим постає питання: "Де правда? В учня, методиста чи працівника міністерства?"

Мова про завдання та порядок оцінювання під час державної підсумкової атестації (ДПА) з географії за курс основної школи.

Ця тема зачепила душу під час апеляцій з боку моїх учнів після отриманих ними результатів ДПА. Цього навчального року її складали 198 ліцеїстів дев’ятих класів. Особливістю ДПА в нашому закладі є те, що учні сидять по одному за столом , всі особисті речі складають на окремий стіл в аудиторії. За тим щоб виключити будь-яку можливість списати слідкують два екзаменатори в кожній аудиторії, учнів у класному приміщенні не більше 20 і вся група є мікстом з різних класів паралелі. Процедура максимально наближена до ЗНО: роботи шифруються, тестова частина перевіряється автоматизовано з використанням ЕОМ, а вже творча частина – мною, їхнім вчителем.

При всьому цьому в учнів немає жодних заперечень як щодо суворої дисципліни, так і унеможливлення використати друковані видавництвами шпаргалки. Їхній розпач та прикре враження в іншому.

По-перше, - чому на ЗНО пропонується багато питань вдумливого та науково глибокого змісту, а у тестах ДПА за основну школу багато питань вузького фактологічного змісту та ще й часто не суттєві щодо географії як природничого предмету? Ось, деякі приклади:

- "Розмістіть найвищі точки рівнинної частини України в порядку зростання їх висот:

А. Берда Б. Камула В. Бельмак – Могила Г. Могила – Мечетна".

- "Виберіть твердження, яке не стосується Чорного моря:

А. Усе життя в морі зосереджене в багатому на кисень поверхневому шарі.
Б. Найбільша затока - Таганрозька.
В. Більша частина моря розташована в субтропічному кліматичному поясі.
Г. Площа моря становить 420 тис. км2.

Звісно, автори збірника мають на увазі, що діти виберуть варіант "Б", але ж вони можуть вибрати і варіант "Г", оскільки площа Чорного моря, як нам вказує "Географічна енциклопедія України" та Вікіпедія – 422 тис. км2. Це при тому, що видання збірника доопрацьоване і дійсно з попереднім роком набагато краще.

По-друге, - чому на ЗНО для оцінок вище середнього рівня достатньо мати більше 50% правильних відповідей, а для звичайного курсу за основну школу на 6 шкільних балів необхідно набрати 20 тестових балів із 35 максимальних, що складає майже 60%? Що вже й казати про більш високу оцінку. І це при тому, що 175 балів і вище сертифікату ЗНО перекривають 10% найкращих результатів країни.

Учні мені часто кажуть: "А чи багато вчителів України, сучасних випускників географічних факультетів та самих укладачів тестів, котрі зауважу одночасно вивчають не 20 предметів як діти, здатні в умовах , що виключають списування, підказки та без атласів набрати результат близький до 35 балів?".

Звісно, серед наших ліцеїстів є частина спроможних на високі результати, але ж не у масовому вимірі, хоча вони далеко не ледарі. Бабуся нашого дев’ятикласника ( має більше 40 років стажу вчителя географії) готуючи внука до іспиту сказала, що після цього зненавиділа географію.

Якщо комусь здається, що деякі послаблення, маленькі підказки тощо є абсолютно допустимою нормою, то пора зрозуміти, що така "доброта" практично повністю зводить нанівець головне в освіті – внутрішню глибинну мотивацію до системного навчання, яке було б справжнім, а не з напівінвалідними "ходунками". І все це при тому, що наше міністерство начебто декларує перехід до компетентнісної освіти замість пострадянської практики формально-фактологічного "фарширування" мозку учня.

Питання щодо правди шкільної оцінки для молодої особистості, яка готує себе до життя у дорослому суспільстві аналогічне питанню наявності повітря для живої істоти. Кому ж як не нам вчителям, методистам та міністерським керманичам вибудовувати простір тієї справжньої правди, яка ставала би засадою до справжньої КРАСИ життя, а не всього лише її імітацією? Адже так важливо, щоб хоча б у школі ПРАВДА була не у кожного своя, а у всіх одна!