На главную страницу
Обличча Майдану
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Политика

Українське Козацьке Відродження та Народний Рух України (кінець 80-х – початок 90-х рр. ХХ ст.)

Версия для печати Версия для печати

Продовжуємо цикл публікацій до 20-річчя Народного Руху України.

Дивитись:

Народний Рух у Донецьку

Народний Рух України в контексті становлення громадянського суспільства

Народний Рух в Україні й на Донбасі з погляду колишнього секретаря КПУ

Рух – вивільнення потенціалу національної свідомості

Як обіцяюче все починалось!

Народный Рух Украины: как это начиналось

20 років Руху: боротьба продовжується

Рух – місце в історії

Народний рух: роздуми про здійснене і майбутнє


Підтримка Руху та інших національно-демократичних об'єднань, призвела до створення мережі нових козацьких товариств – "Українське Козацтво" стало масовою патріотичною організацією

Здобуття Україною Незалежності та творення самодостатньої держави наприкінці ХХ ст. було обумовлене багатьма причинами й стало результатом взаємодії різноманітних суспільно-політичних і соціально-економічних факторів. Одне з визначальних місць у цьому процесі посів Народний Рух України, що на певний час об'єднав найактивніші в політичному житті країни національно-демократичні сили й послідовно сприяв відродженню різних національно-патріотичних громадських рухів, зокрема Українського козацтва.

Явище козацького відродження вивчає сьогодні ряд вітчизняних дослідників, зокрема В. Тимчина [1], Є. Петренко [2], Т. Чухліб, В. Задунайський [3], [4].

Слід констатувати, що співпраця і взаємодія Руху та Українського козацтва на рубежі 80-х – 90-х рр. ХХ ст. була дуже тісною.

Витоки нового Українського козацького руху мали місце ще в середині 1980-х рр., але тоді вони обмежувались пошуковою та індивідуальною культурно-просвітницькою й науково-дослідницькою діяльністю, бо українська національно-патріотична тематика знаходилась на задвірках радянського суспільного життя. Так, одним із "провісників" козацького руху стало козацьке земляцтво студентів-істориків Донецького державного університету, що виникло у вересні 1984 р. за ініціативи родових українських козаків [5]. Члени цього неформального об'єднання зосередили свою діяльність на вивченні історії, традицій, звичаїв козацьких формувань; підносили відчуття гідності серед нащадків козацьких родів; використовували українську мову в навчальному процесі та козацьку пісенну спадщину під час студентських урочистостей. Члени козацького земляцтва здійснювали й своєрідні подорожі-експедиції по козацьких місцях України, Кубані й Дону – найпомітнішою стала перша самостійна історико-етнографічна експедиція на терени колишньої самарської паланки Нової Січі та по місцях Н. Махна в червні 1987 р. [6].

У 1990-х роках козацьке відродження набуло масового характеру, стало складовою українського національного пробудження, було спрямоване на здобуття незалежності та демократизації України. Водночас козацький рух не обмежувався лише загальнонаціональним визволенням, а й намагався відтворити свою самодостатність, традиції та засадничі принципи й у такий спосіб посісти належне місце в українському суспільстві. Патріотична спрямованість учасників козацького відродження обумовила їх поважне ставлення та довіру як до керівництва Руху, в авангарді якого йшли українські дисиденти та шістдесятники. Усе це призвело до співпраці Народного Руху й Українського козацтва на всіх можливих рівнях, а також обумовило членство частини активістів козацьких організацій в осередках Руху. Зрозумілим був і зворотній зв'язок, коли як окремі рухівці, так і конкретні структури цього утворення брали участь у козацькому відродженні (один із підрозділів "Охорони Руху" з м. Києва як окремий осередок вступив до "Українського Козацтва" під час установчого з'їзду козацьких осередків [7]).

Наголосимо, що на тлі цих подій розпочався процес самодіяльного утворення громадських козацьких осередків по всій Україні, які отримали активну підтримку як від Руху, так й інших громадських національно-патріотичних організацій. Так, на Донеччині козацьке відродження активно підтримувалось Товариством української мови ім. Т.Г.Шевченка (ТУМ) [8].

Впродовж 1989-1990 рр. новостворені козацькі формування діяли спонтанно й хаотично, що свідчило про нагальну потребу утворення єдиного центру, котрий би спрямовував і координував цей процес. Варто зазначити й те, що у переважної більшості учасників козацького руху не було чіткого уявлення як про реальний зміст козацької родової спадщини (котра мала бути ґрунтом для сучасного козацького відродження), так і про перспективи розвитку козацтва в Україні.

Піднесення героїчної слави українських козаків-лицарів стало одним із вагомих факторів, що призвів до об'єднання розпорошених козацьких осередків. У цих умовах Рух не підпорядковував і не очолював козацького відродження, а лише створив підстави для його активізації та консолідації на національно-патріотичному грунті.

Одною з визначальних акцій Руху й ТУМу, що призвела до активізації козацького відродження та об'єднання козацьких товариств, стало масштабне відзначення 500-ліття виникнення козацтва в Україні. Відповідне святкування проводилось 3-5 серпня 1990 р. на теренах Запорізької та Дніпропетровської областей і зібрало кілька сотень тисяч українців, у тому числі й представників різноманітних козацьких громад [9]. Ця подія відіграла важливе значення у згуртуванні українського козацького руху, бо представники прибулих козацьких осередків отримали можливість зустрітися й провести I Отаманську Раду на могилі Кошового Отамана Івана Сірка [10]. Саме із цього моменту почалося об'єднання козацьких товариств у єдину громадсько-патріотичну організацію "Українське Козацтво".

15 вересня 1990 р. у приміщенні Київського держуніверситету відбулась I Велика Рада Українського Козацтва, на котрій було проголошено відродження Українського Козацтва [11]. Народний Рух та інші українські політичні й громадські утворення щиро підтримали таке рішення українських козацьких організацій. На той час в Україні діяло 63 козацьких осередки з усіх регіонів України і навіть Росії (ті, хто вважали себе носіями української козацької традиції), що нараховували у своєму складі близько 3000 козаків [12]. Це були щирі та віддані українській козацькій справі люди – перебування в структурах опозиційного радянському режиму "Українського Козацтва" вимагало громадської сміливості та рішучості.

І Велика Рада вирішила посаду Гетьмана поки що не запроваджувати, а обрати Головного Отамана – ним став Київський отаман Олексій Починок [13]. 16 вересня 1990 р. відбулась I Мала Рада (тут зібралось 16 старшин із основних регіонів, призначених "Наказними Отаманами"), що мала координувати діяльність козацького руху на місцях. Так виникли перші керівні структури Українського Козацтва.

Підтримка Руху та інших національно-демократичних об'єднань, призвела до створення мережі нових козацьких товариств – "Українське Козацтво" стало масовою патріотичною організацією.

Новим кроком стала Велика Рада "Українського Козацтва", що відбулась у жовтні 1991 р. у м. Києві [14] і прийняла рішення про запровадження посади Гетьмана. І першим гетьманом "Українського Козацтва" було обрано одного з лідерів Руху – В'ячеслава Чорновола [15].

Таке рішення козацьких представників засвідчило не лише факт довіри козацького середовища до проводу Руху, а й панування у ньому надій на вирішення проблем козацького відродження завдяки державним структурам. Згода В. Чорновола балотуватись на посаду Гетьмана "Українського Козацтва" свідчила про усвідомлення лідером Руху та його оточенням важливості співпраці із цією організацією та прагненням залучити її до політичної боротьби. Під час перебування на посаді Гетьмана "Українського Козацтва" В.Чорновол посприяв реєстрації всеукраїнського козацького об'єднання, що підняло престиж козацької організації в Україні [16]. Значну увагу було приділено й засвідченню патріотичного спрямування козацького відродження. Серед найуспішніших акцій "Українського Козацтва" впродовж 1992 р. відзначимо участь у святкуванні 200-ліття переселення Чорноморського козацького війська на Кубань – у тому числі й здійснення збірним загоном "Українського Козацтва" кінного переходу Україна-Дон-Кубань – та проведення низки урочистостей з нагоди героїчної боротьби українських козаків за волю України, що проводились за участю українських опозиційних сил (у першу чергу – Руху) [17].

Гостра політична боротьба в країні та завантаженість партійною й законодавчою діяльністю, ще й особиста порядність В. Чорновола призвели до того, що він в жовтні 1992р. (по завершенні річного терміну перебування на посаді Гетьмана "Українського Козацтва") сам попрохав, щоб Велика Рада не висувала його на наступний термін [18]. Такий вчинок був проявом відповідальності та чесності. На цьому завершився найяскравіший період відродження Українського козацтва та його активна співпраця з Рухом.

Таким чином, у кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. українське козацьке відродження та Народний Рух активно співпрацювали в ім'я відновлення повноцінної української державності, демократизації країни. З огляду на авторитет і потужність Руху, він суттєво посприяв становленню та державному визнанню всеукраїнського громадського об'єднання "Українське Козацтво", яке у свою чергу підтримувало його патріотичні заходи. У подальші часи як "Українське Козацтво", так і Народний Рух попри наявні труднощі продовжили плідну співпрацю в ім'я України.

Література:

1. Тимчина В. Сучасне Українське Козацтво// Українське Козацтво. Мала енциклопедія / Кер. авт. колект. .Г.Турченко; Відпов. ред. С.Р.Лях. – Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 002. – С. 472-473.
2. Петренко Є. До історії сучасного козацького руху в Україні 1990-2002 р. // Козацька Нація. – 2002. – № 5, № 6.
3. Задунайський В., Чухліб Т. Громадські ініціативи щодо відродження козацтва в сучасній Україні // Історія Українського Козацтва. Нариси: У 2 Т. / Редкол.: В.А.Смолій (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. дім КМА, 2007. – Т. ІІ. – С. 478-488.
4. Задунайський В, Пантелюк М. Історія відродження українського козацтва на Донеччині (1988-1998) // Схід. – 2000. – № 1. – С. 41-48; Його ж: "Донецький Курінь" – осередок відродження українських козацьких традицій в Донецьку // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – Київ-Донецьк, 2001. – Вип. № 18. – С. 255-261; Його ж: Бойове мистецтво та військова спадщина українських козаків в кінці XIX – на початку XXI ст. – Донецьк: Норд-Прес – ДонНУ, 2006. – 335 с.
5. Задунайський В, Пантелюк М. Вказ. праця. – С. 41-42.
6. Задунайський В. Донецьке козацьке земляцтво // Українське Козацтво. Мала енциклопедія. – С. 136.
7. І Реєстровий список Українського Козацтва на 15.09.90 // Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина…. – Додаток 3.
8. Ми йдемо. Нариси з історії Донецького обласного Товариства української мови ім.. Т.Г.Шевченка / За заг. ред. В.Білецького. – Донецьк: Український культурологічний центр, 1998. – С. 48-50.
9. Там само. – С. 50; Задунайський В., Чухліб Т. Вказ. праця. – С.479.
10. Задунайський В., Пантелюк М. Вказ. праця. – С. 42-43.
11. Тимчина В. Вказ. праця. – С. 473.
12. І Реєстровий список Українського…. – Арк. 1-6.
13. Задунайський В. Головний Отаман // Українське Козацтво. Мала енциклопедія. – С. 109.
14. Петренко Є. Вказ. праця. – № 5. – С. 5.
15. Тимчина В. Чорновіл // Українське Козацтво. Мала енциклопендія. – С. 542-543.
16. Петренко Є. Вказ. праця. – № 6. – С. 4.
17. Там само. – С.4; Задунайський В., Чухліб Т. Вказ. праця. – С.480.
18. Задунайський В. Бойове мистецтво та військова спадщина. – С. 249.

Про автора:

Вадим Задунайський,
доктор історичних наук, професор кафедри історії України Донецького національного університету

Журнал "Схід", спеціальний випуск, № 6(97), вересень 2009 року


| Количество показов: 3209 |  Автор:  Вадим Задунайський |  Голосов:  2 |  Рейтинг:  3.44 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (18) 
Демография (97) 
День в истории (48) 
Здравоохранение (196) 
Книжный мир (19) 
Культура (354) 
Лица эпохи (159) 
Молодежная политика (140) 
Наука и технологии (276) 
Образование (547) 
Общество (462) 
Политика (1050) 
Право (353) 
Социология (124) 
Экология (46) 
Экономика (541) 
Энергетика (58) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Новосьолова Ольга Іванівна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка (т.18 - історія)

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua