На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Культура

Геральдика Донеччини

Версия для печати Версия для печати

В геральдиці, науці про герби, часто й досить умовно виділяють три головних складових: гербову науку, гербове мистецтво та гербове право. Якщо знак, що іменується гербом, не знаходить конкретного відображення хоча б в одній з трьох названих "дзеркал" наукової геральдики - він взагалі не є гербом`. Про "проекції" справжньої геральдики у гербах міст і регіонів Донбасу авторитетно говорить фахівець Євген Малаха, водночас гостро ставлячи питання про наслідки невідповідності цих важливих атрибутів міста прийнятим нормам і правилам.

Геральдика Донечини йде своїм корінням у початок ХIХ століття, коли 29 червня 1811 року ім'ям імператора Росії був затверджений герб повітного міста Бахмута (нині місто Артемівськ). "Між зеленим і чорним полем зображений хімічний знак солі, що була мотивом заснування міста Бахмута". Через місяць, тобто 29 липня 1811 року, з'являється новий герб - міста Маріуполь. "Над срібним півмісяцем, що стоїть у чорному полі, піднесений восьмикутний золотий хрест у блакитному полі на знак Всемилостивійшого прийняття з-під ярма Магометанського під сильний захист Російської держави християнства, що вийшло з Тавриди Азійської". Саме ці два герби, можна сказати, є первенцями сучасної донецької геральдики.

Найбільш активний розвиток геральдики міст Донецької області припадає на останню третину ХХ століття, коли в зв'язку з "круглими", 100-річними, ювілеями були затверджені (або ж без затвердження набули широкого вжитку в міському житті) герби багатьох великих міст області: Донецька, Жданова, Макіївки, Краматорська, Костянтинівки, Дружківки, Слов'янська, Красноармійська, Єнакієва та ін. І якщо герб Донецька можна віднести до вдалих проектів, що визнано багатьма фахівцями, то герби інших міст якоюсь неповторністю не відрізнялися. На них переважала перенасичена промислово-господарська тематика, притаманна багатьом містам нашого регіону, встановлена на червлено-блакитний фон - кольори Державного прапора УРСР. Виходячи з усього, на тій хвилі герботворчості автори і не намагалися докопатися до тієї самобутності, яка повинна відрізняти міські герби один від одного. Забуті були і правила геральдики, що склалися і застосовуються протягом декількох століть у всьому світі. Проте це був прорив після п'ятдесятирічного "геральдичного" мовчання - всі ці роки територіальною геральдикою в СРСР просто ніхто не займався.

І тільки в останні десять-дванадцять років минулого століття герби донецьких міст стали поступово набувати свого неповторного вигляду. З одного боку, цьому сприяло повернення містам їх первинних імен, з іншого - інтенсивний розвиток діяльності геральдистів-аматорів. З розвитком демократичних процесів у суспільстві геральдисти почали активно популяризувати геральдику як науку, без якої неможливо створити правильний, художньо виразний територіальний герб. До їхньої думки стали прислухатися, що не могло не принести свої плоди. У 1989 році в зв'язку з поверненням місту Жданову попередньої назви, наданої більше 200 років тому, був затверджений новий герб Маріуполя (автор - заслужений діяч мистецтв України Ю.В.Харабет). Мудре рішення приймає в 1996 році міська рада Артемівська, що затвердила як герб міста проект 1811 року. З поверненням історичної назви районному центру Першотравневому з'являється герб смт. Мангуш (у перекладі з грецького "білий птах", автор - О.І.Кирічoк).

У 1995 році сесія міської ради затверджує великий герб Донецька: малий герб, затверджений ще в 1968 році, був оздоблений зовнішніми прикрасами, що надали йому необхідної краси і величності.

Легенда про "Золотий колодязь" лягла в основу герба Добропільського району (першого створеного районного герба в Донецькій області), затвердженого у 1997 році (автори Є.О.Малаха, В.О.Мартиненко, М.М. Стародубцев). Саме це невичерпне природне джерело, що б'є вже декілька століть у цьому районі, послужило основою для будівництва заводу мінеральної води з однойменною назвою.

Сподіваюся, читач пам'ятає мелодійну українську пісню-романс "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю...". Але, гадаю, не всім відомо, що автор цієї пісні М.М. Петренко був вихідцем зі Слов'янська. Так ось, сокіл з цієї пісні перенісся на сучасний герб міста, ставши його центральною фігурою і чудовим пам'ятником поету-романтику XIX-го століття (автори герба: В.М.Абрамов, М.П. Омельченко, С.С.Чернета, А.В.Шамрай).

У 1998 був затверджений новий, "історично-поетичний" герб міста Дружківки: замість напівшестірні, газового пальника, гайки, екскаватора та чашки, які вказують на підприємства-виробники продукції, на гербі влаштувалися в червоному овалі дві лелеки ("дружки") на фоні встановлених навхрест козацьких списів і злиття двох рік в золотому полі (автори герба: В.Банников, А.Савельєв, С.Фатов). За легендою, в цих місцях був споруджений козацький пост, який завдяки вдалому місцю розташування, винятковій сміливості і кмітливості козаків тривалий час протистояв чисельно переважаючим силам супротивника.

1999-й став роком народження герба Донецької області. Ще, напевно, не було в історії вітчизняної геральдики стільки суперечок і хвилювань з приводу територіального герба, скільки викликав герб Донецької області. І не тільки серед геральдистів, але й серед простих городян, не досвідчених у геральдиці і не переобтяжених муками герботворчості. "У золотому полі пальма Мерцалова чорного кольору, що зростає з краю такого ж кольору". Зрозуміло, золото - символ багатства й могутності, чорний край - надра, багаті вугіллям, сіллю, доломітом та іншими корисними копалинами. Але чому пальма, хто такий Мерцалов? Гадаю, що в такій реакції є своя чарівність, якщо люди задаються питаннями, а не дивляться байдуже на чийсь витвір. Символом Донецької області, в якій зосереджений майже увесь промисловий потенціал країни (пальма першості!), став наслідок унікальної роботи і кмітливості нашого земляка коваля Мерцалова, який з шматка рейки, виплавленого і прокоченого на Юзівському металургійному заводі, викував пальму висотою 3,5 метра з розлогими гілками, тендітним та дзвінким від подиху вітерця листям. Після фурору, якого завдала пальма Мерцалова на Нижегородському всеросійському ярмарку наприкінці XIX-го століття, вона гідно була оцінена (в складі виставочного павільйону «Новоросійського товариства») Гран-прі на Всесвітній виставці у Парижі в 1900 році. Тому цілком зрозуміло, що символ праці, який уславив наш край, винесено на герб нашої області.

У 2000 році затверджується герб міста Горлівки, розроблений горлівчанином, заслуженим художником України Л.Ф. Толстовим. Красивий герб, який відрізняється оригінальним рішенням зовнішніх прикрас і наявністю щитотримачів: шахтаря - представника трудового класу Горлівки та архангела Михаїла - заступника східних земель України.

У тому ж році був затверджений новий герб Макіївки. Чи є він вдалим, на думку фахівців? На жаль, ні. Герб вийшов, як кажуть, невиразний, несамобутній. Досить прикрити назву міста на стрічці під щитом, і цей герб підійде для якогось невеличкого шахтарського містечка. Приблизно так і сталося, коли був затверджений герб Тореза. Його творці довго не міркували, а практично відтворили ідею макіївського герба на своєму. У 2003 році Шахтарськ наслідував цей приклад.

Потрібно сказати, що розробкою герба займаються як професійні художники, так і аматори. Скажімо, один донецький аматор розробив за 8 років понад 40 проектів гербів, в основному, для сіл Донецької області. На жаль, з усієї цієї кількості можна було б прийняти до затвердження, напевно, з десяток, так й то за умови професійної художньої доробки. Доводиться з жалем констатувати, що на сьогодні в Україні відсутня законодавча та правова база, яка регламентувала б прийняття територіальних гербів. Згідно з "Законом про місцеве самоврядування" затвердження територіальної символіки здійснюється місцевими радами без урахування думки фахівців-експертів. Ймовірно, настав час створення Всеукраїнської геральдичної колегії, яка поставила б справу на науковий рівень - узяла б на себе експертизу проектів територіальних гербів і провела б паспортизацію вже прийнятих.

Іноді герби народжуються в творчих і організаційних муках. Палкі суперечки розгорілися при затвердженні нового герба міста Костянтинівки, коли члени міської ради неодностайно сприйняли проект донеччанина, досвідченого геральдиста М.М.Стародубцева. Не всі погодилися, що символом міста має стати тільки срібно-кришталевий фонтан, виготовлений у 1938 році костянтинівськими склодувами спільно з робітниками Петровського заводу, що прикрасив на Всесвітній виставці в Нью-Йорку в 1939 році інтер'єр радянського павільйону. А як же інші галузі промислової Костянтинівки? Але, зрештою, здоровий глузд переважив і запропонований герб був прийнятий.

В наступні три роки були розроблені і прийняті шість районних гербів: Старобешівського, Олександрівського, Артемівського, Володарського, Першотравневого і Тельманівського та декілька міських. Всі вони були розроблені за участю фахівців донецької фірми "Інтерхобіекспо". При роботі над кожним з них вивчалася література з відомостями про дану територію, провадився глибокий історичний екскурс, аналізувалися природні, етнографічні і географічні дані, відбувалися наради з представниками місцевих органів про особливості їх району або міста. Художній образ гербів створював дизайнер фірми, професійний художник П.В. Чесноков. На кожний прийнятий герб оформлюється паспорт, в якому вказується, коли і ким затверджений герб, дається кольорове зображення герба, його геральдичний опис, опис зовнішніх прикрас, символіка прийнятих кольорів та елементів, положення про герб, дані про авторів герба і реквізити фірми, що оформила паспорт.

Сьогодні наявністю територіального герба вже нікого не здивуєш - принаймні, у Донецькій області, де свої герби мають практично всі міста і райони. Важливо, щоб це був правильний, грамотно розроблений, художньо виразний герб, який виховував би в людях почуття гордості за свій край, за своє місто. Треба ширше популяризувати свій герб серед підростаючого покоління, використовувати його на товарах, що виробляються підприємствами даного регіону. Треба створювати свої, районні або міські нагороди, на яких був би зображений герб, організовувати різного роду змагання серед трудових колективів, щоб у трудящих з'являлося бажання своєю ударною працею завоювати право бути удостоєним такої нагороди. Вже більш як 10 років почесним громадянам Донецька разом зі свідоцтвом вручається нагрудний знак із зображенням міського герба. В останні роки такі нагородження практикують в Олександрівській і Володарській районних радах, у містах Макіївці, Добропіллі, Дебальцевому, Новоазовську, Красноармійську.

Будемо сподіватися, що подальші демократичні перетворення в нашому суспільстві торкнуться і такого важливого аспекту, як територіальна символіка, і герб області, району, міста або села стане таким же важливим елементом життя, як і герб країни.

Євген Малаха,
працівник культури України, заслужений директор фірми "Інтерхобіекспо"

Журнал "СХІД"


| Количество показов: 3264 |  Автор:  Євген Малаха | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Шувалова Галина Єфимівна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Придністровський дайджест № 60

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua