На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Экономика

Формули: риторичні та практичні

Версия для печати Версия для печати

Новітня українська державна еліта буде продовжувати традиції красномовної риторики про загальні банальні істини чи спроможеться на практично ДІЄВІ відповіді щодо викликів сучасності?

Верховна Рада складається з людей, котрі вміють працювати з людьми,
але працювати заради людей – це зовсім інше.
Влад Другов

Розглянемо деякі риторичні "формули" від нашого керівництва як монопольного розпорядника загальнонаціональними ресурсами, без яких не вирішити жодної задачі загальнодержавного рівня. При цьому обмежимося лише тими зрізами дійсності, котрі так чи інакше зачіпають питання національної освіти.

Формула перша – про СТРАТЕГІЮ: "Хорошо учиться, хорошо работать, хорошо жить. Нужно, чтобы люди это осознали, а не ориентировались на тех, кто наверху – мол, и учились плохо, и работают плохо, а живут отлично. Государство со своей стороны должно обеспечить все условия для воплощения этой общенациональной идеи" – Олег Зарубінський.

Як оте "должно обеспечить все условия" робиться вже протягом двох десятиліть, українцям добре відомо. При цьому все повернуто таким боком, що народ у тім сам же й винуватий. Зовні схема виглядає так: посадовці закликають населення до мозкового штурму у різного роду "фабрики думок" та подання пропозицій. От тільки державне "керівництво" друге десятиліття поспіль не тільки ніяк не народить певної стратегії розвитку освіти, а й на всі безоплатні розробки від народних експертів, практиків реагує по принципу: "не знаю як, але все це не так". Державні мужі мають солідні зарплати та пільги, десятиліттями працюючи без стратегії, а населення отримує "веселе життя" від участі в обговоренні моделі про "журавля у небі".

??? Постає питання: "Чи є сенс зберігати відомчий принцип управління освітою, якщо він практично не придатний до стратегування на рівні системи?".

Формула друга – про КАДРИ:
"Держава усвідомлює всю повноту відповідальності перед учителем і зробить усе можливе для того, щоб ваша праця грунтувалась не лише на ентузіазмі, людяності і любові до дітей. Переконаний, що спільними зусиллями нам вдасться зробити професію вчителя в Україні такою ж престижною, наскільки шанованою вона є в народі" – Віце-прем'єр-міністр України Віктор Тихонов.

По-справжньому сучасні організатори економічно-політичного життя тієї чи іншої країни свідомі того, що з певним ефектом керувати народом за допомогою гасел є можливим лише за низького середнього рівня освіченості населення. З іншого боку, так само зрозуміло, що з отак "освіченим" народом далеко не заїдеш. Прийшли часи, щоб поєднати високу освіченість широких мас із дійсно науковими та практично ефективними засобами управління суспільними справами. Прикладом суспільної конструктивності щодо кадрів може бути практична дієвість політеліти Грузії: "Сейчас всем учителям, которые выучат английский и овладеют компьютером, мы удваиваем зарплату. Она, кстати, уже достигает порядка 400-600 долларов – это в принципе, а ведь мы говорим о минимальном (на уровне школы) уровне обучения" – розповідає Михайло Саакашвілі.

А на репліку журналіста: "Потрясающе! – и это бедная Грузия..."президент додає: "Да, но поймите: есть вещи, на которых экономить нельзя... Образование, на мой взгляд, самое главное, и наше правительство должно излучать грамотность, компетентность. Я хочу очень быстро переориентировать наше общество на европейские стандарты, привить ему западный образ мышления. Мы вот сейчас привезли сюда три тысячи учителей – американцев, англичан, австралийцев, новозеландцев, причем не только в города – в села тоже: во все школы (у нас их всего три тысячи, и ровно столько же учителей). В следующем году доведем число приглашенных до четырех тысяч, а затем – до 10 тысяч, то есть в некоторых школах будет по два-три волонтера. Через пять-шесть лет практически все, кто еще может изучать языки (наверное, это люди до 40-50 лет, но тут все от человека зависит), станут англоязычными, и это не какой-то каприз, а важное условие, чтобы получать современную информацию, знать, что происходит в мире"
http://www.bulvar.com.ua/arch/2010/39/4ca317cb323d7/.

Звісно, що не з неба впала грузинському президенту така здатність до рішучих практичних кроків ПРОДУКТИВНОГО державницького характеру щодо впливу на майбутнє нації через якість шкільного середовища. Адже що ж іще може краще впливати на учнів, ніж вчитель, не тільки знаючий свій предмет, а й упевнений у собі та наповнений радістю життя від того, що воно не є вбогим матеріально!!! Освітній базис політичної еліти має ще більше значення, бо від нього залежать доленосні рішення для мільйонів громадян. Тільки високий рівень сучасної чи то освіти, чи самоосвіти, чи осмислений досвід роботи у передових країнах світу може по-справжньому "відкрити очі" державним мужам. "Червоних" дипломів радянського зразка для цього недостатньо. За пострадянської звички нам все здається легкодоступним зліпити з учителів будь-яку задуману нами модель – досить зібрати їх на нараду.

Світ змінився, і тепер навіть керівнику базової підсистеми важливо усвідомлювати істинну природу людини як мінімум на рівні членів Нобелівського комітету: "У кожній людині закладене "відчуття ринку". Воно з'явилося ще у доісторичні часи, коли люди почали обмінюватися товарами і діяти за принципом "ти мені – я тобі". За Верноном Смітом, правила ринкової гри та право власності оформилися ще до появи держави, вона лише юридично їх закріпила. Істинне усвідомлення такого простого факту може поставити хрест на численних ініціативах українських чиновників та науковців, які вірять у чудотворну силу законів, нібито здатних кардинально змінити реальність. Насправді закони лише відображають існуючі відносини між людьми і не в силі змінити людську природу".
http://www.epravda.com.ua/publications/2010/10/1/250377/ (Мічені Нобелем: великий експериментатор Вернон Сміт).

??? Звідси питання: "На що буде орієнтуватись наша влада у бажанні підняти престиж вчителя – на виміри світової практики чи візьме за орієнтир для вчительської професії "наскільки шанованою вона є в народі", коли більшість сучасних українців звикли, що оцінки та дипломи не здобувають, а "купують"?".

Формула третя – про МОВУ: "Двуязычие, о котором так много сейчас говорят, я приветствую, но при условии, что человек будет хорошо знать украинский и другой язык. Не может быть так, чтобы половина Украины говорила на украинском, а половина – на русском, при этом не пересекаясь. И не надо себя обманывать, говоря, что русский язык открывает нам дорогу в мир. Эту дорогу нам открывает английский язык. Считаю, что, как и во многих странах, в Украине в первую очередь, наряду с украинским, необходимо учить английскому" – Олег Зарубінський.

Сучасна концепція розвитку будь-якої нації полягає у тому, щоб двомовною, як мінімум, була кожна людина, а не країна окремо. Сучасна людина вже не зможе прожити все життя лише у межах власного мовного "хутора".

Як таке досягається у людей, котрі себе, націю та власну територію сприймають гармонійно, тобто у триєдності?

У більшості потужних країн це вирішується просто та надійно: через усі освітні вікові ланки впроваджують як оволодіння державною мовою, так і вивчення усіх дисциплін саме державною мовою. На такій же основі, тобто на всіх ступенях навчання, держава фінансує обов’язкове вивчення другої мови, але вже за вибором учня/студента/батьків. За бажання, учень може вивчати й третю мову, але факультативно – тобто поза межами свого шкільного класу чи студентської групи, коли рівень оволодіння мовою не треба офіційно фіксувати у документі про здобуту освіту.

Зрозуміло, що формула "українська чи російська на вибір" як мова шкільного чи університетського навчання – це вже "ягода" із зовсім іншого суспільно-політичного "поля", котре не має нічого спільного з метою гармонізувати такі складові, як особистість, нація та територія.

??? Постає питання: "Чи є сенс у таких формах органів держустрію, котрі за своєю природою не спроможні на гармонізацію національного?".

Формула четверта – про ЕНТРОПІЮ: "Правительство Украины в 2011 году намерено отправить на учебу в ведущие вузы мира более 300 студентов. Об этом сообщил премьер-министр Украины Николай Азаров на встрече с министром-ментором Сингапура Ли Куан Ю", передает Интерфакс-Украина.

"В 2007 году во время моего официального визита в Сингапур Вы посоветовали мне как можно больше молодежи отправлять на учебу в западные страны. Я буду выполнять Ваш совет. Уже в следующем году мы более 300 человек отправим на учебу в ведущие западные вузы", – сказав Микола Азаров на
http://www.interfax.com.ua/rus/main/48803/.

Заковика у тім, що у Сінгапурі та Китаї до таких, та й до внутрішніх загальнодержавних проектів, залучаються виключно КРАЩІ студенти чи випускники школи. Там усі знають "правила гри", за якими здійснюється відбір, і вони такі, що технологічно виключають суб'єктивний вплив. А у нашому повідомленні навіть не звучать слова, що йдеться про кращих, вже не кажучи про правила відбору, котрі у своїх положеннях не мали б на кожному кроці оте "та інші", котре все поверне до суб'єктивного свавілля.

Специфіка психології кращих учнів саме у тому, що таким недостатньо своїх особистих надбань. Їм не спиться без реальних перетворень на краще держави як мінімум, та світу як максимум. Саме такі здатні на ділі вдарити по рукам будь-кому, хто спробує шахраювати.

З одного боку, автору радісно бачити, що услід написаного ним у плані обговорення нових змін до правил прийому до ВНЗ: "щодо ПІЛЬГОВИХ БАЛІВ за курси чи за призові місця – вони не тільки сумнівні, а точно шкідливі для системного становлення саме КОМПЕТЕНТІСНОЇ освіти. Для дійсно талановитих випускників міжнародного чи загальнодержавного рівня по-державному мудрі діячі запроваджують спеціальні держпрограми співробітництва зі всесвітньо відомими освітніми центрами. Саме це було б для пострадянського простору дійсно сучасним організаційним "ноу-хау", націленим на збереження шкільного олімпійського руху, бо у сучасних умовах стара практика пільг є не розвитком роботи з обдарованими  дітьми, а її профанацією, котру маскують завдяки досягненням від діяльності окремих вчителів-ентузіастів" на (
http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=68834) з’являється державницьке рішення про "300 студентів", але з іншого автор свідомий того, що той смисловий конструктив, котрий можна було б віднайти у цьому тексті, навряд чи викличе інтерес у посадовців, покликаних організувати діяльність системи адекватно задекларованої місії. З наукової точки зору, система, котра не має якісних зв'язків із зовнішнім світом, піднімає свій рівень ентропії (хаосу) до такої міри, що у наслідок непродуктивних імпульсів в середині самої себе призводить систему до "перегріву" та руйнації. Тільки вкрай незрілий рівень освіченості держеліти дозволяє продовжувати лицемірну політику поєднання прикрашеної риторики із практикою самозамикання на особисту матеріально-кар’єрну вигоду в усіх суспільних підсистемах. За зрілої освіченості, люди розуміють, що невідворотна руйнівна дія зростаючої ентропії самозамкненої системи не є тією перспективою, на котру є сенс витрачати життя.

??? Так знову постає питання: "Чи варто витрачати спільні гроші громади на навчання закордоном невідомо кого, за невідомими для громади правилами тих, хто малоймовірно повернеться до країни з бажанням реформувати її на краще?".

Формула п'ята – про КОРУПЦІЮ:
"Украина разъедается коррупцией и ленью. Почему ленью? Потому что эти два явления – коррупция и лень – взаимосвязаны. Там, где нужно хорошо потрудиться и достичь благодаря труду благосостояния, из-за нежелания этого делать, фактически из-за лени, и процветает решение вопросов с помощью взяток, незаконных действий, то есть коррупция" – Олег Зарубінський.

Досвід вчителів, котрі працюють зі школярами основної школи (5 – 9 класи), вказує на прямий зв'язок між "шкільною" та "дорослою" суспільно-особистісною пасивністю. Ось витяг з листа вчительки математики однієї з шкіл Київської області: "Кстати, ребенок, который мыслить не может, при решении задачи делает все так, КАК НАУЧИЛСЯ ЕДИНОЖДЫ. Найти же оптимальное решение могут единицы. Не просто те, кто имеет способность к мышлению, но кто имеет КРЕПКИЕ ЗНАНИЯ ОСНОВ. Дети умненькие, но не работающие, "садятся" классе в 6-7-ом. После 7-го уже крепко "сидят", и ничем их не поднимешь УЖЕ".

Що ж можна зробити, щоб з дитячого віку не формувалась звичка до лінощів?

Повсюдно насадити таку вчительсько-учнівську практику, котра виключала б прийнятність списування. Звісно, що таке може реально розпочатись лише за умови, коли ніхто та ніколи не вимагатиме тієї чи іншої звітності про рівень оцінок учнів. Запитаєте, а як же оцінити рівень діяльності вчителя чи колективу школи загалом?

За середньостатистичними показниками учнів під час незалежного зовнішнього оцінювання. Пора визнати, що все інше – від лукавого: як моніторинг від методистів, так і більшість предметних олімпіад базового чи регіонального рівнів.

Світ просуває інформаційно-комп'ютерні технології до закладів освіти як альтернативу паперовій круговерті необ'єктивної звітності, котра починається зі шкільних журналів, продовжується сотнями звітів та псевдоаналітичних матеріалів до управлінь освіти, щоб завершитися в архіві, до якого практично ніхто ніколи не звертається. І це у ХХІ столітті!, та ще й в умовах обмеженого фінансування діяльності головної фігури освітньої системи – вчителя науково-базисних предметів.

Крім того, інформаційні технології для кожного вчителя та керівника школи роблять легкодоступними будь-які нормативні документи. Для опрацювання положень чи наказів у сучасному світі ІТ-технологій вже не потрібні посередники у вигляді методистів чи інспекторів, секретарок чи друкарок тощо.

Та найголовнішим є те, що завдяки ІТ-технологіям освітня система, замість суб'єктивної системи оцінювання школярів, отримала особистісно-індиферентну систему порівняння рівня здатності школяра на той чи інший затребуваний тестуванням інтелектуальний продукт. Останнє дуже не подобається тим, хто звик просувати власне чадо, оминаючи задекларовані цінності справедливості та змагальності, хто, замість побудови сучасної системи соціальних кар'єрних ліфтів, мріє зберегти можливості до культурно забарвленого шахрайства.

Для того, щоб державна еліта більше орієнтувалась на суспільне конструювання, замість ситуативного пристосуванства, треба формувати таку ШКОЛУ, де "Завдання вихователя і вчителя – долучити будь-яку дитину до загальнолюдського розвитку і зробити з неї людину раніше, ніж нею оволодіють громадянські відносини" – Адольф Дістервег.

Наше суспільство ще довго залишатиметься псевдоцивілізованим, якщо ми й надалі в основі громадянських відносин робитимемо ставку на кумівство, блат, пільги, кастовість тощо.

??? Нарешті питання, якого у нас практично всі уникають: "Чи хочемо ми зробити так, щоб в Україні не було списування у школі та плагіату у дорослих?".

ФОРМУЛА у підсумок. Досвідчені педагоги не стануть заперечувати, що запитувальна педагогіка має значно вищий навчально-практичний потенціал, ніж інформаційно-репродуктивна: не всезнайками світ тримається, а людьми думаючими та здатними на адекватні викликам часу відповіді.

Тому-то ТУТ як формульні будуть наступні запитання:

1. Новітня українська державна еліта буде продовжувати традиції красномовної риторики про загальні банальні істини чи спроможеться на практично ДІЄВІ відповіді щодо викликів сучасності?

2. Молоді українські вчителі будуть продовжувати обмінюватися методично-виховними сценаріями чи візьмуться за свій персональний розвиток через вивчення іноземних мов, сучасних технологій ПРОДУКТИВНОГО навчання та формування міжнародних творчих зв’язків БАЗОВОГО рівня – своєї школи, класу та своїх особистих?


| Количество показов: 1449 |  Автор (привязка):  Бєлий Володимир Іванович |  Голосов:  12 |  Рейтинг:  4.15 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Фролов Валерій Митрофанович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. т.28 Мовознавство

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua