На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Экономика

Школа-модернізація: від "ляпів" до "ляпасів"

Версия для печати Версия для печати

По-справжньому сильні духом та інтелектом особистості, з яких би були чудові вчителі, у більшості своїй на постійні антипедагогічні "ляпаси" реагують ногами – ідуть з освіти у інші галузі чи взагалі виїздять з країни

З нас вимагають, як з розумних, а платять, як дурним.
(вчительський фольклор від Віктора Громового)

Мало-помалу у соціокультурному просторі України все більше звучить теза про необхідність гармонійної єдності слова та діла. Певна частина управлінської еліти починає усвідомлювати, що на красивих, але голих деклараціях без адекватних тому працюючих механізмів справжньої суспільно-продуктивної мотивації вже не створити. Втім, таке розуміння все ще залишається лише у зародковому стані. Досить лише ескізно поглянути на справи шкільні. Ось декілька простих прикладів, що лежать на поверхні. До того ж корисно подивитись на проблему ще й через призму того, що в країні існує закон про захист суспільної моралі: наша мета тільки у тому, щоб люди не гнули матюки тощо чи й також у тому, щоб чин не творив самоправство над працівниками суспільно-базового рівня?

Приклад перший – про надбавку до посадового окладу

Постанова Кабінету Міністрів України від 5.10.09 №1130:

"З метою підвищення престижності праці педагогічних працівників Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

Установити з 1 січня 2010 р. вчителям, вихователям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації державної та комунальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників, надбавку в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати)".

Здавалося б, коротко та ясно – усі педагогічні ставки збільшуються на 20%. Та не тут-то було.

Влада, чи-то від своєї антипедагогічної сутності, чи-то від інтелектуальної слабкості, завдає чергового "ляпасу" вчительству чи просто творить черговий "ляп" – вже на тлі впровадженої надбавки.

Мінпраці та Міносвіти у своєму спільному листі від 15.02.10 р. № 1/9-80, № 1632/0/14-10/13 надають рекомендації щодо застосування Постанови № 1130. Ці рекомендації (звернемо увагу – не чіткі роз'яснення, правила, інструкція чи т.п., а такий собі обережний хід – рекомендаці-і-і-і-ї) вже не настільки однозначно зрозумілі текст самої Постанови. Другий рік поспіль чиновникам (О. Чернова, П.М. Кулик, В.В. Іванкевич) доводиться додатково роз'яснювати, як "правильно" треба тлумачити цей вид "турботи" влади про освітян.

Згідно їхніх вказівок, бухгалтеріям наказано розуміти справу так, що вчитель, який працює на 1,5 ставки, отримує підвищену оплату педагогічної праці за весь цей обсяг, але якщо ці ж 1,5 ставки педагогічної праці педагог здійснює комбінованим чином (директор – вчитель, заступник директора-вчитель, методист-вчитель, вихователь-психолог тощо), то вже зась – доплата тільки на одну ставку. Звісно, постають питання на кшталт – що, директор чи завуч є гіршими вчителями, ніж їхні менш вправні підопічні, чи талановитий психолог не "тягне" до вимог для рядового вихователя?

Не від доброї організації справи усе це, і освітянам зовсім не потрібні "розумні" пояснення "букви" підзаконного акту – досить ясного бачення того, про ЩО насправді дбає влада – про гроші для вчителя чи по-хитрому якби "і дав, і з рук не випускав".

З одного боку – як можуть поважати педагоги владу, котра встановлює їм посадовий оклад, що мало відрізняється від окладу техпрацівниці школи? До того ж, і пенсії у педагогів – на такому ганебному для сучасної країни з багатими природними ресурсами рівні.

З іншого боку – державне керівництво віднаходить відмінний від закордонних зразків спосіб "змазати" отакий "ляпас" освітянам. Українські керманичі вигадують "кістку" у 20% до посадового окладу: хоч так – все ж краще, ніж нічого.

Втім, більш корисним має бути інше питання: "А який матеріальний рівень життя створюється для освітян у порядних закордонних громадах, відповідальними щодо освітніх задач урядами?". І не треба сарказму на кшталт "Так, то ж за кордоном!" – по одній Землі ходимо та однаково спрямоване на дітей серце маємо.

У державах, котрі мають не більші, ніж в Україні, як природні, так і людські ресурси, встановлюють:

- оклад директора (заступників) у рази більший, ніж у вчителя;
- ставку вчителя у рази більшу, ніж середня по країні.

Такий підхід дозволяє не витрачати суспільно суєтних та непродуктивних зусиль на обрахунки якихось доплат. Відсутні витрати на тисячі бухгалтерів, котрі копирсаються у доплатах за зошити, кабінети, спортивні зали, кімнати зброї, шкідливість і т.п. пострадянських анахронізмах. Крім того, взагалі не має обрахунку оплати праці вчителів від кількості годин, бо педагоги працюють за нормою однієї посади з усіма її специфічними, як приємними, так і не зовсім, сторонами. За такої організації, й для КРУ немає роботи – усі й так знають, хто скільки у державному секторі отримує. На місцях директорам лишається слідкувати за явкою педагогів на роботу та час від часу організовувати заміну відсутніх, що буває вкрай рідко – за доброї державної опіки вчителі практично не хворіють. На додачу відпадає суспільна потреба у "фахівцях" з вигадуванням безлічі підзаконних актів та "спеціалістах" щодо їх роз'яснення, як і потреба у проведенні безкінечних нарад. За усім перерахованим стоїть солідна сума грошей, котра може витрачатись безпосередньо на головну продуктивну в освіті особу – НА ВЧИТЕЛЯ.

Рядовий закордонний освітянин працює на ставку і знає, що навіть за непрацюючої дружини та двох-трьох дітей у нього гарантовано буде дах над головою, авто для подорожей за кордон, гарний стильний одяг, ситний обід, необмежені обсяги фахової літератури тощо. З виходом на пенсію він отримуватиме 80% від діючої ставки вчителя.

Наші ж педагоги знаходяться у стані постійного внутрішнього конфлікту зі структурами, що покликані створити умови для їхньої роботи. Створюють не скільки умови, як проблеми. Втім, якщо врахувати, що "відносини між людьми є наслідком професійних культурних норм: конфлікт йде не між людьми, а між нормами" (В. Проскурнін), без авторитетного державного посередника між очікуваннями освітян, батьківської громади та намаганнями фінансистів економити на всьому без розбору ніяк не обійтися.

Хто ним може бути?

Поява по-справжньому ПРООСВІТЯНСЬКИХ уряду та парламенту означатиме й появу дійсно державно-народної влади – такі закони модернізації суспільства. Останнє (модернізація) стає надважливим викликом для сучасної української держави, бо Україна вже давно не є Радянською Україною, і тим більше не є Радянським Союзом. Звернемо увагу, проблема у тому, щоб АКЦЕНТ зробити не на ПРООСВІТНІЙ уряд та парламент, а саме на ПРООСВІТЯНСЬКИЙ, бо без адекватно-нового щодо завдань суб'єктного наповнення їх не вирішити. Втім, повернемося до наших "чудесних" прикладів.

Приклад другий – про ведення класних журналів

Не буду довго про ТЕ, що закордонні колеги не мають потреби переписувати у журнали текст своєї предметної програми – лише періодично документують цифрові результати тематичних чи моніторингових атестацій. Не буду й про ТЕ, що їхню педагогічну діяльність не супроводжують посадовці, котрі би вказували, як їм треба викладати свій предмет. Не буду також про ТЕ, що атестація йде не через паперову круговерть навколо комісій, а на прохання самого педагога приїздить інспектор і дивиться, що той являє собою у безпосередній роботі з учнями.

Оцінимо лише на один аспект нашої роботи з класними журналами.

Вже декілька років, як у нашій школі не стало підсумкової оцінки між річною та ДПА – кожна з них є окремою "піснею", і записується в окремий стовпчик. Та кожного року типографії друкують класні журнали, які у кінцевому розділі мають рядок "підсумкова". За здорового глузду, що поважає вчителя, можна цей рядок залишити порожнім, але…

Наші інспектори не т-а-к-і: вони ж бо дуже бояться, що без оцінок в отому "підсумкову" рядку атестати у дітей стануть недійсними. Цим жупелом і змушують вчителів-предметників тупо дублювати річну оцінку під виглядом "підсумкової" на кожній предметній сторінці. Аргумент "залізобетонний»": а щоб у класного керівника була підстава для заповнення отого рядка тією оцінкою, якої у нас вже немає. Можуть сказати: "Вчителям, що, важко написати?". Хоча могли б і дослухатись до вчительського: "Задля чого робити дурну роботу?".

Все залежить від того, наскільки організаційно-культурний рівень системи є відповідним до внутрішньо-системних реалій соціуму: у нас і мерій немає, а мери є. Ви поправите, що офіційно вони звуться головою міста. Тоді до чого голова міста як такого, якщо органом міської влади є виборна міська рада? Диявол знову сховався у дрібничці: офіційні владні рішення подаються виключно як рішення міської влади, але ЩО вони без підпису отого ВИОКРЕМЛЕНОГО посадовця, що зветься міським головою? Найбільш рейтингова виборна особа міста формально не є на чолі офіційного владного органу. Такий собі унікальний винахід про колективну відповідальність як найкращий механізм персональної безвідповідальності. У школі маємо подібний механізм – ЩО являє собою рішення педагогічної ради у порівнянні з наказом директора, завіреним офіційною печаткою закладу?

Актуальність питання щодо таких невідповідностей лише у тому, ЩО у таких "винаходах" є первинним – школа чи влада? Якщо всередині системи дехто аж надто задоволений життям, то це зовсім не означає, що сама система є суспільно задовільною. Втім, якщо обмежуватись лише освітою, то:

- дослухатись, – означає стати на шлях підняття рівня гідності педагога-практика, а з тим – і до більш морально стійкої особистісної позиції його випускників у майбутньому: гідних може виховати лише гідний.

- триматись силової позиції: "Робіть, що сказано!", – означає через управлінські "ляпи" роздавати "ляпаси", заради відтворення кластера лояльних до владної сили, але пригноблених псевдопедагогів: той, хто прогинається, не виховає гідного.

По-справжньому сильні духом та інтелектом особистості, з яких би були чудові вчителі, у більшості своїй на постійні антипедагогічні "ляпаси" реагують ногами – ідуть з освіти у інші галузі чи взагалі виїздять з країни. У підсумок сучасна українська громада отримує армію вчителів, котрі самі є неграмотними та нездатними впоратися із завданнями, що складають основу до подальшої вищої освіти справжнього ґатунку. Тому-то, на відміну від іншого світу, у нас так багато репетиторів, курсів та повсюдно поширені списування і хабарі. Хтось останнє назве корупцією, а хтось поправить, що в учительському середовищі ЦЕ не може так називатись апріорі. Тільки сутність одна й та ж – нехороша. В інтегральному вимірі – це вже той державно-управлінський "ляп", що стає "ляпасом" усій батьківській громаді. Прикро, що це є "ляпасом" тому суспільному фундаменту, з якого власне й фінансується існування його ж "ляпасодавців".

Не є проблемою навести й інші подібні приклади: вбогість шкільних будівель на тлі маєтків чи псевдонаукові засідання на тлі обмеженості "сучасних" вітчизняних інтелектуалів щодо здатності спілкуватися іноземними мовами тощо. Втім, про це пишеться й так багато, а "віз і нині там". Звісно, щоб таке здолати, є сенс дослухатися авторитетних думок щодо проблем суспільної модернізації.

Приклад третій – про теорію модернізації

У цьому контексті, лакмусовим папірцем може слугувати відома фраза Гегеля про людей, які "возбуждение принимают за вдохновение, напряжение – за работу, а усталость – за результат". Нам же є корисним чесно усвідомлювати, що "сучасні" вітчизняні управлінські структури зазвичай приймають: за натхнення – Емоції під час чергового засідання, за роботу – саме засідання, за результат – прийнятий текст на папері.

На противагу цьому, заради формування у себе стану первинної продуктивності щодо проблем модернізації суспільства, зупинимося лише на трьох наступних акцентах з публічної лекції визнаного експерта справи Олександра Аузана (Росія) – http://www.polit.ru/lectures/2009/10/16/auzan.html:

- без появления высоких целей не запускается процесс долгосрочной модернизации. А он долгосрочный, и он социокультурный, а не технико-экономичесий. Вот когда вы его считаете технико-экономическим, происходит прыжок, удар головой о потолок и падение, потому что быстро можно только мобилизацию проводить, а не модернизацию. Наиболее популярное сейчас изречение среди моих коллег в группе независимых экономистов звучит так: "Те, кто хочет все и сразу, получают ничего и постепенно".

- лет за двадцать до каждого заметного научно-культурного взлета происходили важные изменения в школе. Может быть, в школе опять пора что-нибудь всерьез поменять? Потом, правда, и вне школы менять придется, – чтобы не засовывать творческого выпускника в массово-поточное производство чего-нибудь потребительского, а обеспечить институциональную среду для малого инновационного предпринимательства с большими результатами.

- надо выбирать не такие ценности, которые у вас укоренены, а ровно то, чего вам не хватает. Я говорил, что напрасно американцев считают либералами, потому что как раз по специфике поведения, которая возникла из развития страны, они крайне агрессивны и авторитарны. Поэтому понадобились либеральные нормы, чтобы нация выжила. Что французы совсем не являются такими эгалитаристами, наоборот, это очень иерархичная нация, и нужно было это уравновешивать.

ЧОГО не вистачає тим державним структурам, що тримаються пострадянського спадку, ТАК ЦЕ такої інноваційної організації справ, щоб без "ляпів" та "ляпасів" направо та наліво. А справи наші залишаються поки що саме такі, бо система перегріта підвищеним рівнем ентропії від управлінців, яких у нас значно більше, ніж по-справжньому продуктивних представників базового рівня, на котрому все й тримається. При цьому у нас і вчителів забагато, бо загальний зміст навчання занадто дисперсний, навіть, у старших класах, де воно вже давно повинно бути виключно профільне.

Здатність ГІДНОЇ зарплати педагога модернізувати освітню систему полягає у ТОМУ, що замість "загнаної коняки", котра надмірною кількістю годин чи репетиторством дотягує до 3000 грн. на місяць заради виживання, ВЛАДА подарує суспільству задоволеного життям вчителя, котрий мав би достатньо як часу, так і грошей, щоб БАГАТО ЧИТАТИ та вільно ЇЗДИТИ на ЗУСТРІЧІ з провідними освітніми експертами. Саме з цього зможе розпочатися справжня модернізація суспільства загалом, як наслідок по-справжньому модернізованої освітньої системи.

Шкода, що для усвідомлення всього цього спершу треба довести систему до "ручки", а вже лише потім очікувати від людей бажання створити НОВІ цінності. За гарного стану освіти, звісно, такого не сталося б. За низького середнього рівня неформальної освіченості, суспільство щораз впадатиме у критичні стани. Більше того, вони будуть завше сприйматись як норма. Ось зараз – вчителі роблять вигляд, що навчають, а учні – вигляд, що навчаються, бо перші не здатні працювати без "підготуватися до уроку", а другі – вчитися без списування.

Першою ознакою справжнього оздоровлення окремої школи стане її здатність організувати навчання своїх учнів БЕЗ СПИСУВАННЯ, а не чергові більш по-сучасному написані декларації з чергового більш красиво проведеного засідання у черговий раз "переформатованих", але все ж відірваних від суспільного та шкільного життя, Академії/Колегії/з'їзду/ради/управління/відділу/тощо.


| Количество показов: 1509 |  Автор (привязка):  Бєлий Володимир Іванович |  Голосов:  14 |  Рейтинг:  4.14 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Гайдаєнко Ростислав Вікторович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Підручник з української літератури: Історія і Теорія

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua